Керуючий партнер АО «ВІННЕР ПАРТНЕРС», адвокат, арбітражний керуючий Литвиненко Сергій в ексклюзивному інтерв’ю ресурсу «ПОРАДИ ЮРИСТА» розповів про баланс між мобілізацією та бронюванням, існування бізнесу в умовах триваючої війни та як на українців вплине збільшення податкового навантаження.
Також Сергій Литвиненко розповів про категорії справ, з якими юристи частіше стикаються у своїй роботі з початку повномасштабної війни в Україні.
Останнім часом все частіше ми чуємо, зокрема від військових, що потрібно посилювати мобілізацію і рано чи пізно воювати доведеться всім. В той же час поступово зменшується допомога західних партнерів і, відповідно, варто більше розраховувати на власні фінанси. Яким чином забезпечити баланс між кількістю мобілізованих і тих хто працюватиме в тилу, щоб втримати «економічний фронт»?
На моє переконання, досягнення балансу між мобілізацією та економічною стабільністю - питання критичне, яке стає все більш нагальним з кожним днем. Уявіть собі це як роботу канатоходця: один неправильний крок – і можна зірватися у прірву. Безперечно, у цьому контексті немає простих рішень, але є кілька стратегій, які можуть допомогти.
Перш за все, давайте розглянемо питання професій, які мають критичне значення для функціонування держави. Ми говоримо про медиків, фермерів, інженерів - тих, без кого не працюватиме жодна економіка. Вони повинні бути звільнені від мобілізації, адже від них залежить, чи буде що їсти, лікувати та будувати.
Не варто забувати також про систему ротації кадрів, вона повинна бути впроваджена таким чином, щоб не шкодити ані боєздатності армії, ані економічній стабільності тилу. Це означає, що підготовлені фахівці повинні мати можливість періодично повертатись до цивільної роботи, зберігаючи при цьому бойову готовність.
Малий та середній бізнес є основою економіки в умовах війни. Держава повинна вживати кардинальні заходи для підтримки підприємництва, що включає фінансову допомогу, спрощення податкового навантаження та зниження регуляторних бар'єрів. Це дозволить зберегти робочі місця і стимулювати економічну активність навіть під час кризи.
Міжнародна підтримка залишається критично важливою, навіть якщо її обсяги зменшуються. Дипломатичні зусилля повинні бути посилені для збереження союзників і пошуку нових партнерів. Національні зусилля повинні бути спрямовані на максимальну ефективність використання кожного долару допомоги, що надходить.
Самоорганізація громад – це ще один ключовий фактор. Громади повинні бути заохочені до самоорганізації для вирішення локальних проблем, таких як виробництво необхідних товарів, захист інфраструктури та надання соціальних послуг. Такий підхід допоможе зменшити навантаження на центральний уряд і підвищити стійкість на місцях.
В результаті, забезпечення балансу між мобілізацією та економічною стабільністю - це не просто питання виживання, але й стратегічного мислення. Це виклик, який вимагає від нас гнучкості, рішучості та вміння швидко реагувати на зміни. І якщо ми зможемо знайти правильний баланс, наша країна витримає будь-які випробування.
В Україні частково призупинили бронювання військовозобов’язаних і планують переглянути критерії відповідності підприємств до «критичних». Також досі законодавчо не врегульовано питання «економічного» бронювання. Яким чином продовжувати діяльність підприємствам в умовах, коли масово мобілізують працівників, а жінками закрити всі вакансії неможливо. Тим більше, вже йдуть розмови про можливу мобілізацію у найближчі роки і жінок, якщо війна буде продовжуватись.
Зараз ситуація для підприємств виглядає справді песимістично. Масова мобілізація працівників і перегляд критеріїв "критичних" підприємств можуть призвести до значного скорочення робочої сили. Навіть з урахуванням можливого залучення жінок, це не вирішить всі проблеми, оскільки їх кількості та підготовки не завжди достатньо.
Без законодавчого врегулювання питання "економічного" бронювання, підприємства залишаться без захисту та підтримки, що зробить їх виживання ще складнішим. Відсутність чітких правил означає, що багато компаній опиняться на межі закриття, а робочі місця - під загрозою.
Автоматизація процесів та впровадження нових технологій можуть допомогти, але це вимагатиме значних інвестицій, яких зараз у багатьох підприємств просто немає. Перенавчання кадрів також потребує часу та ресурсів, що в умовах постійної невизначеності стає великим викликом.
Міжнародна допомога, навіть якщо і надходить, стає все меншою, а залежність від власних фінансів лише підсилює економічний тиск. Підприємства змушені скорочувати виробництво, зменшувати зарплати або навіть звільняти працівників, що веде до подальшого погіршення економічної ситуації.
У випадку, якщо мобілізація жінок стане реальністю, це створить додатковий тиск на соціальну та економічну сфери, а також може призвести до ще більшої нестабільності на ринку праці.
Загалом, без комплексної підтримки з боку держави та міжнародних партнерів, підприємства зіткнуться з серйозними викликами, які можуть стати фатальними для багатьох галузей. Необхідно швидко реагувати на зміни, впроваджувати інновації та сподіватися на краще, хоча перспектива виглядає досить похмуро.
Нещодавно широкому загалу стали відомі масштаби корупції у МСЕК, до цього неодноразово викривали керівників ТЦК. В ситуацію довелося втручатись Президенту України і приймати кардинальні рішення – ініціювати тотальні перевірки чиновників, реформувати МСЕК і т.д. На ваш погляд, чи вирішить це проблему і що потрібно по вашому зробити у сфері діяльності як медичних комісій (МСЕК, ВЛК, ЛКК) так і діяльності ТЦК для мінімізації корупційних ризиків?
Викриття масштабів корупції у МСЕК та керівників ТЦК - це лише верхівка айсбергу. Ініціація перевірок і реформування МСЕК, звісно, необхідні, але вони навряд чи зможуть вирішити проблему повністю. Здавалося б, є всі умови для того, щоб у медичних комісіях та ТЦК запанувала справедливість і прозорість, але реалії можуть бути менш оптимістичними. На місцях можуть залишатися ті самі люди, що до цього займалися корупційними схемами, просто знайдуть нові способи обійти правила.
Відсутність законодавчого врегулювання "економічного" бронювання лише додає складнощів. В умовах, коли немає чітких правил, підприємства не зможуть ефективно планувати свою діяльність, а корупційні ризики тільки зростатимуть. Чиновники, які мають вирішувати ці питання, можуть продовжувати зловживати своїм становищем за відсутності належного контролю.
Підвищення прозорості та незалежності медичних комісій - гарна ідея на папері, але чи буде вона реалізована на практиці? Професіоналізм працівників комісій часто залишає бажати кращого, а впровадження нових технологій може бути затримане через банальне небажання змін або недостатнє фінансування. І навіть якщо ці зміни будуть впроваджені, громадський контроль не завжди може бути ефективним через корупцію на місцях.
Отже, навіть такі радикальні кроки, як тотальні перевірки і реформи, можуть виявитися недостатніми для викорінення корупції.
Щоб мінімізувати корупційні ризики в діяльності медичних комісій та ТЦК, потрібно кардинально змінювати систему, впроваджувати жорсткі контрольні механізми та залучати до процесу незалежних експертів. Це тривалий і складний шлях, і поки що не зрозуміло, чи вдасться пройти його до кінця.
Рада ухвалила історичне підвищення податків в Україні. Голова профільного комітету Гетьманцев мотивував це критичною необхідністю, а експерти-економісти навпаки застерігали від таких радикальних кроків, мовляв під час війни в умовах і так складної економічної ситуації в країні варто навпаки послабляти фіскальне та податкове навантаження на бізнес і громадян. Як ви вважаєте чи призведуть ці зміни до очікуваного наповнення бюджету чи навпаки бізнес вимушений буде остаточно «піти в тінь»?
Важливо розглянути це питання з різних боків. Підвищення податків в умовах війни та економічної нестабільності – це дуже ризикований крок, який може мати неоднозначні наслідки.
З одного боку, таке підвищення може дійсно допомогти наповнити бюджет. За часів війни особливо потрібні додаткові ресурси для фінансування оборони, медичних послуг, соціальної допомоги та інших критичних витрат. Ініціатори підвищення податкового навантаження, підкреслюють критичну необхідність цих змін. Без додаткових доходів може бути важко забезпечити стабільне функціонування держави.
Однак, на моє переконання, підвищення податків може мати негативний ефект на бізнес і економіку в цілому. Зокрема, в умовах і так складної економічної ситуації, збільшення податкового навантаження може дійсно змусити багато бізнесів "піти в тінь", тобто уникати сплати податків і працювати нелегально. Це, у свою чергу, призведе до зменшення податкових надходжень, що є прямо протилежним до бажаного ефекту.
Крім того, підвищення податків може вплинути на інвестиційний клімат. Бізнеси, особливо малі та середні, можуть скорочувати свої інвестиції, зменшувати виробництво або навіть закриватися через неспроможність витримувати нові фінансові умови. Це може призвести до зменшення робочих місць, зростання безробіття та загального погіршення економічної ситуації.
Для того, щоб зміни дійсно призвели до наповнення бюджету, необхідно забезпечити ефективне адміністрування податків та боротьбу з ухиленням від сплати податків. Це включає прозорість та контроль за діяльністю підприємств, а також створення стимулів для легальної діяльності. Важливо також забезпечити підтримку бізнесу через податкові пільги для інноваційних та соціально значимих проектів.
Отже, питання складне і потребує збалансованого підходу. Підвищення податків може допомогти вирішити деякі нагальні проблеми, але без належної підтримки бізнесу та боротьби з корупцією ці зміни можуть мати протилежний ефект. Тільки час покаже, наскільки ці заходи були правильними та ефективними.
З початком повномасштабної війни змінились категорії справ з якими все частіше стикаються юристи у своїй практиці. Зокрема, додались справи по військовим злочинам (СЗЧ, дезертирство, невиконання наказів тощо), щодо компенсацій за знищене майно, отримання додаткових «бойових» виплат, компенсацій за поранення та ін., справи щодо ухилення від мобілізації, а також корупційні злочини. Чи можете ви із власної практики надати короткий аналіз з якими саме правовими питаннями стикаються частіше українці за останні воєнні роки і на «чиєму боці» судова практика по ключовим категоріям?
Від початку повномасштабної війни в Україні, правова сфера зазнала значних змін, проте ці зміни, на жаль, не завжди на краще.
Справи про військові злочини стали невід'ємною частиною судової системи. Дезертирство, невиконання наказів та державна зрада - це ті злочини, які зараз стають все більш поширеними. Суди намагаються бути максимально суворими, щоб зберегти дисципліну і порядок серед військових. Але це лише одна сторона медалі.
Інша велика категорія справ стосується компенсацій за знищене майно. Багато українців втратили свої будинки та майно через військові дії. Суди часто завалені такими справами, де громадяни намагаються отримати хоча б якусь компенсацію за свої втрати. Проте процес цей далеко не завжди прозорий і швидкий. Бюрократія і складні процедури часто стають непереборною перешкодою.
Ще одна важлива категорія – це справи про отримання додаткових виплат, «бойових» і компенсацій за поранення. Тут все залежить від того, як держава виконує свої зобов'язання перед тими, хто захищає її на фронті. На жаль, часто буває так, що обіцяні виплати затримуються або ж їх розмір виявляється недостатнім для покриття всіх витрат.
Справи щодо ухилення від мобілізації також стали частими. Коли війна затягується, все більше людей намагаються уникнути служби, що веде до зростання кількості таких справ у судах. Суди намагаються карати тих, хто ухиляється, але це не завжди є ефективним способом вирішення проблеми.
Корупція залишається однією з найбільших проблем. Справи про зловживання службовим становищем, розтрату державних коштів та інші корупційні злочини постійно з'являються в новинах. Незважаючи на зусилля з боротьби з корупцією, ситуація залишається далекою від ідеалу. Впровадження нових законів і антикорупційних заходів не завжди приводить до реальних змін.
Судова практика відображає цю складну реальність. З одного боку, є прагнення забезпечити справедливість і покарати винних. З іншого боку, існує багато перешкод: бюрократія, недостатнє фінансування, корупція та загальна складність воєнного часу. У таких умовах, навіть найкращі наміри часто стикаються з жорсткою реальністю. Це важкий час для правової системи України, яка намагається адаптуватися до нових викликів і забезпечити справедливість для всіх.
