Рішення ВС у справі № 755/11605/21 від 27.04.2023 https://cutt.ly/Z6bdlNo
Колишня дружина померлого чоловіка - відчужувача частки у праві власності у розмірі ½ частини квартири за договором довічного утримання – звернулась до суду про визнання цього договору недійсним. Ввважала, що частка є спільним майном подружжя, а нотаріально посвідченої згоди на укладення договору довічного утримання вона не давала.
У касаційній скарзі Позивачка вказала на відсутність висновку ВС про те, чи може предметом шлюбного договору бути майно, яке придбано та незаконно відчужене одним із подружжя до укладення шлюбного договору.
З цього приводу КЦС ВС зазначив, що відповідь на поставлене питання залежить від фактичних обставин кожної справи та конкретних умов шлюбного договору.
У цій справі оспорюваний договір довічного утримання на момент його укладення мав певні вади, зокрема, оскільки на той момент діяла презумпція спільності майна придбаного в шлюбі, однак не було згоди іншого з подружжя на розпорядження спільним майном іншим з них. Втім, в подальшому подружжя врегулювало усі майнові відносини між собою та визначило правовий режим усього без винятків майна, придбаного протягом періоду шлюбу, пов'язавши належність майна до особистої приватної власності одного із подружжя чи до складу об'єктів права спільної сумісної власності подружжя виключно з фактом державної реєстрації права власності на конкретне майно.
ВС зробив висновок, що на правові відносини з приводу частки у праві власності у розмірі 1/2 частини квартири сторони ретроспективно поширили умови шлюбного договору, укладеного між Позивачкою та колишнім чоловіком, оскільки це майно придбане під час шлюбу та було зареєстроване на праві власності за колишнім чоловіком. Договір довічного утримання не порушив прав Позивачки, оскільки у випадку визнання його недійсним, спірне майно за умовами шлюбного договору належало б виключно колишньому чоловіку, який мав право розпоряджатися належним йому на праві особистої приватної власності майном на власний розсуд.
