ВПВС у постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109046337 зауважила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Зокрема, співвідношення принципу доступу до правосуддя та обовязку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обовязки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем.
Заявник виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної ЗУ «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України, з якого здійснюються витрати на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
Водночас законодавство не визначає, що сплачені кошти за розгляд певної справи певним судом повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.
Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.
