Статті 73, 74 КАС України встановлюють правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказів показувати дійсність події, що має значення для розвязання спору, а також правила допустимості доказів, що визначають правомірну спроможність (здатність) конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.
Зазначивши це в постанові від 09.02.2023 у справі № 990/106/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109364574 ВПВС зауважила, що правила про належність доказів спрямовані на досягнення процесуальної економії шляхом недопущення до судового розгляду доказів, що не мають значення для вирішення справи, а правила допустимості доказів - на досягнення об`єктивності, достовірності та справедливості судового вирішення спору через реалізацію постулату, що досягнення легітимної мети правосуддя не може підтверджуватися нелегітимними засобами доказування.
Суд у разі заявлення клопотання про витребування доказу, вирішуючи питання щодо належності чи допустимості цього доказу, має вирішити, чи належить обставина, для встановлення якої сторона (учасник) спору просить залучити доказ, до предмета доказування, чи існує обєктивний звязок між доказом і обставиною, що належить встановити.
У будь-якому разі, якщо відмовляє в задоволенні такого клопотання, суд повинен навести мотиви відмови.
Водночас, в окресленому контексті недолучення до матеріалів справи перелічених документів, зокрема, шляхом ухвалення відповідного процесуального рішення або залишення без реагування заявленого клопотання само по собі не є тим фактором, що впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
