Перелік психологічних прийомів (не обману і не маніпуляцій у незаконному розумінні), які адвокат захисту може використовувати в кримінальному процесі для досягнення процесуальної мети та формування сприятливого сприйняття своєї позиції.
Ефект першого враження — створення образу компетентного, спокійного та впевненого захисника з перших хвилин спілкування.
Ефект останнього слова — завершення виступу найсильнішим аргументом.
Формування авторитету — демонстрація знання матеріалів справи краще за інших учасників процесу.
Контроль темпу спілкування — уповільнення або прискорення дискусії залежно від ситуації.
Пауза перед головною тезою — привернення уваги суду до важливого аргументу.
Пауза після важливої тези — надання часу для її осмислення.
Прийом контрасту — порівняння слабких доказів обвинувачення з високими стандартами доказування.
Ефект несподіванки — подання сильного аргументу в момент, коли його не очікують.
Фокусування уваги — постійне повернення суду до визначального питання справи.
Переформулювання проблеми — зміна ракурсу сприйняття обставин.
Ефект сумніву — акцентування на будь-якій невизначеності доказів.
Прийом "одного питання" — концентрація всієї стратегії навколо одного вирішального факту.
Ефект логічної пастки — послідовне підведення свідка до суперечності у власних показаннях.
Контроль емоційного фону — демонстрація стриманості навіть за провокативної поведінки опонента.
Демонстрація об'єктивності — визнання очевидних фактів замість їх безпідставного заперечення.
Ефект справедливості — апелювання до внутрішнього відчуття справедливості судді.
Ефект здорового глузду — показ нелогічності версії обвинувачення через життєві приклади.
Використання мовчання — очікування додаткових пояснень після відповіді свідка.
Повтор головної тези різними словами — закріплення потрібної думки.
Метод малих поступок — отримання від свідка серії дрібних підтверджень перед ключовим питанням.
Прийом деталізації — прохання уточнювати дрібниці, які можуть виявити неправдивість показань.
Ефект втоми свідка — тривале уточнення деталей без тиску, що виявляє суперечності.
Прийом часової реконструкції — покрокове відтворення подій у хронологічному порядку.
Прийом просторової реконструкції — перевірка реальності сприйняття подій через уточнення місця та обстановки.
Ефект альтернативної версії — пропозиція правдоподібного пояснення події, відмінного від версії обвинувачення.
Ефект людяності підзахисного — показ особистості обвинуваченого за межами обвинувачення.
Прийом індивідуалізації — боротьба зі сприйняттям особи лише як "обвинуваченого".
Ефект непропорційності — показ невідповідності між фактичними обставинами та тяжкістю обвинувачення.
Прийом поступового переконання — побудова аргументації від безспірного до спірного.
Ефект когнітивного дисонансу — виявлення фактів, які не узгоджуються з версією обвинувачення.
Прийом контрольованого погодження — погодження з незначними тезами опонента для посилення довіри до власної позиції.
Ефект відкритості — готовність відповідати на незручні питання.
Прийом уточнюючого запитання — змушення свідка конкретизувати розмиті твердження.
Ефект спокійного тону — посилення довіри до позиції захисту.
Прийом зміни масштабу — перехід від деталей до загальної картини та навпаки.
Ефект професійної доброзичливості — коректне ставлення до всіх учасників процесу.
Прийом демонстрації впевненості в доказах — спокійне посилання на матеріали справи без надмірної емоційності.
Ефект незалежного мислення — демонстрація того, що висновок суд має зробити самостійно.
Прийом альтернативного пояснення поведінки — спростування кримінального мотиву через інші причини дій особи.
Ефект розумного сумніву — системне формування у суду переконання, що вина не доведена поза розумним сумнівом.
Прийом "чому?" п'ять разів — послідовне дослідження причин для виявлення слабких місць версії обвинувачення.
Ефект процесуальної справедливості — наголошення на порушеннях прав особи під час розслідування.
Прийом повернення до джерела доказу — перевірка походження кожного доказу.
Ефект неупередженого дослідника — позиціонування захисту як сторони, що шукає правду.
Прийом "єдиного зруйнованого елемента" — демонстрація, що відсутність хоча б однієї ознаки складу злочину розвалює обвинувачення.
Ефект процесуальної дисципліни — педантичне дотримання процедури для підвищення довіри до захисту.
Прийом дзеркала — використання термінів і формулювань свідка для подальшого аналізу його показань.
Ефект вибіркової уваги — концентрація суду на найбільш вигідних для захисту доказах.
Прийом побудови сумнівів через дрібниці — демонстрація того, як невеликі неточності впливають на достовірність усієї версії.
Ефект "не доведено" замість "невинуватий" — акцент не на виправданні поведінки особи, а на недостатності доказів вини.
Можна окремо виділити психотрюки щодо: 1) роботи з клієнтом; 2) роботи зі свідком; 3) роботи зі слідчим; 4) роботи з прокурором; 5) роботи із суддею; 6) роботи з потерпілим. Така класифікація буде значно практичнішою.
