Із 31 січня 2023 року діє новий спеціальний порядок бронювання працівників на період мобілізації та на воєнний час, затверджений постановою КМУ від 27.01.2023 № 76 (далі — Порядок № 76).
Попередня редакція Порядку бронювання військовозобов’язаних, що визначала Постанова КМУ від 03.03.2022 № 194, втратила чинність, проте застосовується до відносин, що мали місце до 31.01.23р.
Бронювання військовозобов’язаних працівників – це надання тимчасової відстрочки від мобілізації (призову) ключовим працівникам підприємства, компанії, установи чи організації.
Бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543), актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII право на бронювання військовозобов’язаних працівників мають:
• органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування — якщо це необхідно, щоб забезпечити їх функціонування;
• підприємства, установи й організації, яким встановили мобілізаційні завдання (замовлення) — якщо це необхідно, щоб виконати встановлені мобілізаційні завдання (замовлення);
• підприємства, які виробляють товари, виконують роботи й надають послуги, необхідні, щоб забезпечити потреби ЗСУ, інших військових формувань;
• підприємства, які критично важливі, щоб функціонувала економіка, та щоб забезпечувати життєдіяльності населення в особливий період.
Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов’язаних може також здійснюватися за списком військовозобов’язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією (ст.25 Закону № 3543).
30 січня була опублікована постанова КМУ від 27.01.2023 № 76, якою Уряд затвердив:
-
Порядок бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану (далі — Порядок бронювання);
-
Порядок та критерії визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-realizatsii-polozhen-zakonu…
Порядком бронювання визначено, що отримати відстрочку від призову можуть керівники та заступники, а також 50% від кількості військовозобов’язаних працівників:
-
підприємств, установ й організацій, яким встановили мобілізаційні завдання, якщо це необхідно щоб виконати встановлені мобілізаційні завдання;
-
підприємств, які виробляють товари, виконують роботи й надають послуги, які необхідні, щоб забезпечити потреби ЗСУ, інших військових формувань;
-
підприємств, що критично важливі для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
У разі належного обґрунтування потреби, кількість заброньованих працівників може перевищувати 50% кількості військовозобов’язаних підприємства.
Військовозобов’язаних керівників підприємств та їх заступників, працівників підприємств паливно-енергетичного комплексу, перелік яких затверджує Міненерго, бронюватимуть незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Для забезпечення стабільної роботи органів державного управління бронюватимуть співробітників на політичних посадах в держорганах, держслужбовців категорії «А» та «Б», керівників держорганів, органів держуправління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників, керівників самостійних структурних підрозділів таких органів та їх заступників, працівників патронатних служб, працівників органів місцевого самоврядування 1ї— 4ї категорії та 50% від кількості військовозобов’язаних інших працівників органів держвлади та місцевого самоврядування.
За формування списків, а також за відповідність облікових даних працівників, зазначених у списку їх військово-обліковим документам, відповідають керівники цих установ та підприємств.
Підприємства визначатимуть критично важливими центральні органи виконавчої влади, інші органи держуправління у відповідних сферах національної економіки, обласні адміністрації та міські адміністрації Києва і Севастополя.
Критично важливим визнають підприємство, яке відповідає принаймні трьом з семи критеріїв:
-
підприємство є резидентом Дія Сіті.
-
загальна сума податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів перевищує еквівалент 1,5 млн євро;
-
сума надходжень в іноземній валюті перевищує 32 млн євро;
-
стратегічне значення підприємства для економіки і безпеки держави встановлено постановою КМУ від 04.03.2015 № 83;
-
важливе значення підприємства для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади за критеріями, що встановлять центральні органи влади чи ОВА;
-
відсутність заборгованості по сплаті ЄСВ;
-
розмір середньої зарплати працівників підприємства за останній календарний квартал становить не менше середньої зарплати по регіону за звітний період.
Зокрема, такими підприємствами є спеціалізовані установи ООН, закордонні дипломатичні установи в Україні, представництва донорських установ, виконавці проектів міжнародної технічної допомоги, представництва міжнародних організацій, міжнародні та українські неурядові організації, які реалізують проекти за кошти міжнародних партнерів.
Підприємство, що відповідає двом критеріям з семи, визнають критично важливим, за умови що:
- підприємство належить до паливно-енергетичного комплексу;
- підприємство працює у сфері охорони здоров’я, освіти та науки, фізичної культури і спорту, соцзахисту та належать до державної чи комунальної форми власності або надає населенню безоплатні послуги, необхідні для забезпечення життєдіяльності населення на постійній основі;
- це виробництво лінійних аудіовізуальних медіа (ефірне наземне багатоканальне (цифрове) телевізійне мовлення з інформаційним та/або інформаційно-аналітичним контентом);
- це державний або комунальний заклад культури.
До бронювання допускаються особи, які раніше проходили військову службу.
Але бронювання неможливе у разі віднесення працівника до дефіцитних військово-облікових спеціальностях (ВОС), серед яких снайпери, певні категорії артилеристів, ракетні та майже всі танкові спеціальності тощо.
Якщо керівники підприємств, а також їхні заступники одержують бронь обов»язково, то решта працівників підприємства можуть відстрочки не отримати, якщо Генштаб вважатиме, що такі фахівці зараз потрібніші в лавах ЗСУ, якщо вони володіють однією з із дефіцитних військово-облікових спеціальностей" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0927-20#Text
Заброньованому працівнику потрібно завжди мати при собі документи, які засвідчують бронювання від призову по мобілізації і пред’явити їх, якщо йому вручатимуть повістку. Якщо її все ж таки вручать, потрібно прибути до ТЦК і там надати ці документи. Тоді повістку зможуть анулювати.
Відповідальність за достовірність інформації щодо військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, несе підприємство, яке звернулось із відповідною заявою
27 січня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 140/6785/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Річ Пелетс ЮА до Волинської обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними щодо покладення відповідальності на позивача за достовірність інформації відносно військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотнє прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень.
Позивач вважає, що оскаржувані накази, в частині покладання такого обов`язку на товариство прийняті із порушенням вимог Постанови КМ України №194 від 03.03.2022 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану» (далі Постанова №194), оскільки даний нормативний акт цього не передбачає.
Крім того, вказав на те, що в період березень-травень 2022 року до військової адміністрації з обґрунтуваннями та листами із пропозиціями для військовозобов`язаних не звертався, водії, які вказані у оскаржуваних наказах, не є працівниками товариства. З урахуванням наведеного просив позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що на підставі поданих листів товариства та керуючись Постановою №194, ним було видано відповідні накази в частині бронювання військовозобов`язаних. Крім того відповідач зазначив, що у надісланих листах на адресу адміністрації позивач гарантував повернення водіїв та автомобілів, а відтак відповідальність за достовірність інформації щодо військовозобов`язаних водіїв та їх зворотне повернення покладено саме на юридичних осіб, які саме зверталися з такими пропозиціями. Враховуючи вищевказане просить в задоволенні позову відмовити.
Судом було встановлено, що Волинською ОВА 30.03.2022 видано наказ №75 «Про бронювання військовозобов`язаних в умовах воєнного стану».
Пунктом 1 даного наказу визначено: забронювати військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, відповідно до списку, що додається.
Строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний стан встановити на чотирнадцять днів (пункт 2 наказу).
Згідно з пунктом 3 наказу відповідальність за достовірність інформації щодо військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотне прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 постанови, покласти на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності й підприємства, установи та організації, які звертаються за вказаним бронюванням.
Додаток до наказу - список військовозобов`язаних, яким надається відстрочка.
Предметом спірних правовідносин в даній справі є пункт 3 даного наказу в частині покладення на підприємство відповідальності за достовірність інформації щодо військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотне прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 постанови та прийняті відносно цього акти суб`єктами владних повноважень, є за своїм змістом актами індивідуальної дії, які стосуються саме вказаної особи.
У даному випадку в позивача відсутнє порушення прав чи обов`язків у зв`язку із прийняттям відповідачем пункту 3 наказу №75 від 30.03.2022, а відтак це не породжує для товариства і права на судовий захист.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу №75 від 30.03.2022 суд вирішив відмовити, оскільки спірні накази відповідачем винесені в межах наданих йому повноважень та є законними, враховуючи наступне.
Пунктом 1 Постанови №194 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення (далі - підприємства, установи і організації), здійснюється у порядку, визначеному цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Постанови №194 рішення стосовно бронювання зазначених в абзаці першому цього пункту військовозобов`язаних приймає Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації, в якому зазначається строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, який не може перевищувати шість місяців.
Даними нормативними актами визначено, що керівники військових адміністрацій наділені правом на винесення обов`язкових до виконання наказів, в тому числі і в частині бронювання військовослужбовців на певний проміжок часу.
Аналіз змісту наведених норм свідчить, що чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин були визначені підстави за наявності яких, відповідач мав право виносити наказ про бронювання військовозобов`язаних для виїзду за межі України для здійснення перевезень.
Зокрема, такою підставою є надходження листів від підприємств, установ та організацій з пропозиціями щодо бронювання військовослужбовців.
Як вбачається із наявних у справі документів, позивач листами за вих. №№ ХХ зверталось до відповідача про бронювання відповідно до Постанови КМ № 194 водіїв (військовозобов`язаних) згідно списку. Дані листи містять печатку підприємства, підпис керівника та список відповідних осіб.
На думку суду, інформація, що міститься у листах, містить всі необхідні реквізити для здійснення бронювання військовозобов`язаних (по яких зверталось товариство) відповідачем.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства не покладають обов`язку на ВЦА при підготовці та виданні даного наказу перевіряти, чи є зазначені військовослужбовці працівниками підприємства, чи не є. При цьому, наявність трудових відносин з підприємством, чи перебування працівника у штаті не є визначальним для винесення такого наказу про бронювання.
Щодо покладення відповідальності за достовірність інформації про військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотне прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 постанови, на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності й підприємства, установи та організації, які звертаються за вказаним бронюванням, то суд вказав на наступне.
Як вже зазначалося вище, при здійсненні бронювання на ВЦА не покладено обов`язку щодо перевірки достовірності відомостей відносно осіб, які підлягають бронюванню, в тому числі і щодо їх повернення назад.
У поданих листах саме підприємство гарантувало повернення водіїв та автомобілів.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» певні обов`язки, в тому числі і бронюванні, а також відповідальність за їх порушення покладається на підприємства, установи та організації, і в тому числі їх керівників.
Слід зазначити, що відсутність у Постанові №194 посилання на те, що така відповідальність покладається на підприємство, не свідчить про його протиправність, оскільки зміст вищевказаних нормативних актів, які регламентують спірні правовідносини дає суду підстави для висновку, що така відповідальність при бронюванні військовослужбовців для забезпечення діяльності підприємства на нього може бути покладена.
Також суд дійшов висновку, що оспорюваними наказами в частині, що стосуються позивача, не було порушено його права, або законних інтересів. Вищевказані нормативні акти, і в тому числі Постанова №194, на підставі якої приймались накази, не встановлює відповідальності за її недотримання. Оцінка діям конкретної особи, що допустила порушення мобілізаційних норм, повинна надаватись в кожному конкретному випадку з врахуванням тих обставин, які до цього призвели, та чи допущено це порушення з її вини у випадку притягнення особи до конкретного виду відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного суд відмовив в задоволенні позову ТОВ Річ Пелетс ЮА до Волинської обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та скасування наказів повністю.
