Окрім питання посилення відповідальності за несплату аліментів, що відносно нещодавно впровадили в Україні (що безумовно є позитивним моментом), в нас все ще існують процесуальні неузгодженості з цього питання.
Так, Постанова 146 від 26.02.1993 року встановлює, що аліменти мають відраховуватись з усіх форм заробітку особи (в тому числі зі страхування), і встановлює чіткий перелік, з яких сум аліменти не вираховуються. Кошти, нараховані за період перебування на лікарняному не входять до цього переліку.
Одночасно, чинне законодавство передбачає, що роботодавець може самостійно утримувати суму аліментів з доходів працівника і перераховувати їх отримувачу аліментів. Але відсутня процедура того, як зробити це щодо лікарняних коштів, оскільки вони мають чітке цільове призначення, і зараховуються вони на окремий рахунок для страхових коштів, що відкривається в НБУ.
Сам Фонд Соціального Страхування не визначився з механізмом з цього питання. В своєму листі №522-11-1 визнається, що аліменти з лікарняних мають вираховуватись. Одночасно визнається і те, що механізму для цього не передбачено. Тож це питання залишається на розсуд роботодавців, які, теоретично, можуть застосувати 2 способи:
- Вирахувати суму, яка мала б бути вирахувана з лікарняних, із заробітної плати (додаткове вирахування).
- Нарахувати працівнику необхідну суму, а суму аліментів працівник внесе в касу, надавши можливість роботодавцю далі перерахувати це як утримані аліменти.
Обидва способи передбачають добровільну згоду працівника на такі дії, тож бесіду з ним варто провести заздалегідь. Сподіватимемося, що такі законодавчі неузгодженості не стануть причиною для нарахування штрафів на роботодавців.
