Переглянув інтерв’ю Суспільне Новини з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком. Розмова цікава, але деякі висловлювання можновладця різонули мені слух. Зокрема, пан Стефанчук вважає, що бронювання від мобілізації людей з високими доходами ніколи й ніде не працювало, однак не виключає, що в Україні таки можуть його запровадити.
Перше питання, яке в мене виникло: якщо таке бронювання ніколи не працювало, то навіщо його впроваджувати? Де логіка, я вас питаю? Але зараз поговоримо навіть не про це.
«Свого часу, якщо не помиляюсь, у XII чи XIII сторіччі в Англії існував такий «податок на боягузтво». Коли платили гроші для того, щоб не йти в лицарі. І цей податок потім існував у дуже багатьох країнах. Я не знаю історично країну, де це спрацювало», – каже пан Стефанчук, який явно не розібрався у суті питання. Розглянемо цей момент детальніше.
У середньовічній Англії дійсно існував «щитовий збір» (лат. scutagium) – вид грошового збору, який стягувався з утримувачів спадкових земельних володінь замість їхньої особистої служби у королівському війську. Вперше така практика виникла за часів Вільгельма І Завойовника, який правив Англією у 1066-1087 роках. За часів Генріха I Боклерка, який був королем у 1100-1135 роках, «щитовий збір» набув поширення і став стосуватися не лише спадкових володінь – значна частина земель передавалася в утримання саме за умови сплати певної грошової суми замість служби феодала у війську короля. В той же період на сплату цього збору перейшли й церковні володіння.
Поширенню «щитового збору» сприяли процеси дроблення феодальних земель, в результаті чого все більше володінь не могли спорядити на війну навіть одного лицаря. Тому вже у XII столітті деякі феодали платили в якості збору лише частину вартості спорядження вершника. Крім того, у другій половині XII століття регулярність стягування «щитових грошей» фактично перетворила цей платіж на різновид податку.
За часів правління Іоанна І Безземельного (1199-1216) ставка «щитового збору» різко зросла, що спричинило масові виступи феодалів проти короля й підписання у 1215 році «Великої хартії вольностей». Однією зі статей хартії королю заборонялося стягувати «щитовий збір» та інші податки без згоди баронів та лицарів. Однак вже у новій редакції хартії 1217 року це положення було замінено зобов'язанням короля не перевищувати ставку збору, яка існувала раніше, за правління Генріха II Плантагенета (1154-1189). «Щитовий збір» регулярно стягувався до 1340 року, коли король Едуард ІІІ під тиском парламенту відмовився від права одноосібно визначати розмір податків та стягувати їх.
Отже, в Англії «податок на боягузтво» проіснував майже три століття і був скасований не через неефективність, а через посилення впливу парламенту на фіскальну систему держави. Більше того, англійським королям він давав суттєві переваги у фінансуванні та комплектації війська:
- ефективну мобілізацію ресурсів до війська. Ті, хто не хотів (церковні ієрархи) або не міг служити (бідні феодали), все одно не залишалися осторонь, а забезпечували регулярні грошові надходження до королівської скарбниці.
- фінансову можливість утримувати велику кількість найманців. Не в останню чергу завдяки якісним найманим контингентам – зокрема, валлійським та англійським лучникам – королі Англії десятиліттями громили французів під час Столітньої війни.
