Близько 20 тисяч українців стають щороку інвалідами внаслідок падінь. Серед них 80% складають громадяни працездатного віку, причому 40% з них – це молоді люди у віці до 40 років. Травматологів турбує також і те, що показники дитячого травматизму в Україні збільшилася за останні десятиліття майже на 20%.
Близько половини всіх травм внаслідок падінь люди отримують на вулиці. Найбільш травмонебезпечним щодо ймовірності ускладнень після лікування є вік понад 50 років. Найбільш небезпечною порою року є проміжок від початку січня до кінця березня, особливо тоді, коли відбувається різкий перехід від похолодання до відлиги. Якраз у цей період вуличний (побутовий) травматизм збільшується у 2-3 рази і становить приблизно 15% від загальної захворюваності. Кожен п’ятий такий випадок стає, на жаль, причиною стійкої втрати працездатності.
Проведений аналіз свідчить, що основною причиною падіння людей взимку є незадовільний стан доріг територій підприємств, установ, організацій і тротуарів (неприбраний, притоптаний або прикатаний сніг на них), а також ожеледь, яка вкриває східці та похилі поверхні. Ще однією характерною причиною «зимового» травматизму є поспіх, адже багато людей просто не помічають припорошеного снігом льоду під ногами. Поспішаючи кудись, люди взагалі можуть ігнорувати навіть відкриті ділянки льоду.
Найбільш тяжкими наслідками падінь є травмування голови та ушкодження хребта. Частіше всього потерпілі їх зазнають при падіннях на крижаних схилах та слизьких східцях. Спеціалістам добре відомо, що коли людина падає вперед, то часто встигає при цьому інстинктивно виставити руки, на які припадає вся сила удару. Сумними наслідками такого необережного поводження можуть бути не тільки зламані кисті рук, але й ушкодження плечей, ліктьових суглобів. В залежності від сили отриманого під час падіння удару, положень кінцівок, а також віку потерпілого спостерігаються такі види ушкоджень тіла, як забиття, розтягнення зв’язок, розірвання сухожиль, вивихи та переломи.
Надання першої допомоги полягає у забезпеченні фіксації та спокою зламаної кінцівки. Потерпілому (або тому, хто опинився поряд з ним) потрібно якомога швидше виготовити імпровізовану шину з матеріалу, що є під рукою. За допомогою хустини, шарфа або ременя потрібно прикріпити шину до кінцівки таким чином, щоби вона заходила на два сусідніх суглоби. Так вони стають нерухомими, при цьому кісткові уламки не зможуть зміщуватися. Особливе значення шина має при пошкодженні стегна. Якщо поблизу нема нічого, що хоча б нагадувало імпровізовану шину, прив’яжіть (прибинтуйте) травмовану ногу до здорової, а руку при переломі плечової кістки – до тулуба. Тільки після цього потерпілого можна перенести до машини і відправляти в лікарню.
Звісно, все це лише загальні принципи та правила надання допомоги при травмах опорно-рухового апарату.
Більш кваліфіковану допомогу в кожному конкретному випадку травмування можуть надати лише фахівці-травматологи, які після відповідного огляду призначать лікування, враховуючи індивідуальні особливості потерпілого.
Звичайно, бажаємо ніколи не потрапляти в подібні ситуації. Завжди будьте обережними та уважними. Цінуйте своє здоров’я та життя.
