Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця;
- зобов`язати комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно здійснити розгляд заяви, з урахуванням висновків суду і здійснити призначення для подальшої виплати одноразової грошової допомоги дружині, смерть якого настала в період проходження ним військової служби та нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
ВС КАС вказав колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.
Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі № 0840/2850/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.
З огляду на це, колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені зокрема у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому передбачене підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.
Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах 20 березня 2018 року у справі № 813/4502/17, від 04 березня 2020 року у справі № 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на момент загибелі (військовослужбовець) перебував у стані алкогольного сп`яніння та безпосередньо перед загибеллю здійснював дії з вибуховим пристроєм, під час яких, згідно з висновками службового розслідування, допустив порушення заходів безпеки.
Зазначені дії перебували у безпосередньому причинному зв`язку з отриманням ним вибухових ушкоджень, які спричинили смерть. При цьому обставини отримання (військовослужбовцем) смертельних ушкоджень не свідчать про випадкове настання смерті незалежно від його поведінки, оскільки службовим розслідуванням безпосередньою причиною загибелі визначено саме його особисту недисциплінованість та недотримання заходів безпеки під час поводження з вибуховим пристроєм.
Отже, смерть настала внаслідок конкретних дій самого військовослужбовця, вчинених ним під час перебування у стані алкогольного сп`яніння. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність у цій справі об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння (військовослужбовцем), його поведінкою під час поводження з вибуховим пристроєм та настанням смерті.
Визначальним у цьому випадку є не сам факт виявлення етилового спирту в крові загиблого, а сукупність встановлених обставин, відповідно до яких (військовослужбовець), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив конкретні дії під час поводження з вибуховим пристроєм, порушив заходи безпеки, що, згідно з висновками службового розслідування, стало причиною його загибелі.
Таким чином, смерть (військовослужбовця) є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до підпункту «б» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обставиною, яка виключає призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Постанова ВС КАС від 10 вересня 2026 року у справі № 520/32057/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/139655215
