практика ВС

Верховний суд: норма податкового законодавства, яка передбачає відповідальність за неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП

10 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/23530/21, адміністративне провадження № К/990/19136/22  (ЄДРСРУ № 107251307) досліджував питання щодо норми податкового законодавства, які передбачають відповідальність за неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП.

Суть справи: 

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Адже позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній.

Рішення ВС у справі № 357/1270/19 від 19.07.2022 https://cutt.ly/uNDkbvr

У касаційній скарзі представник потерпілого зазначив, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив ані його, ані потерпілого про час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. З огляду на це, апеляційний суд прийняв рішення у провадженні у формі приватного обвинувачення без участі потерпілого.

Вартість необлікованої електроенергії є платою за поставлену електричну енергію, а не оперативно-господарською санкцією чи збитками в розумінні законодавства про електроенергетику.

ВС вказав на наявність невирішеної на даний момент виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, з огляду на наявність різного підходу щодо визначення періоду нарахування таких кредиторських вимог.

Питання про те, чи може відсутність оцінки предмета іпотеки виступати єдиною підставою для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, неодноразово було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Рішення ВС у справі № 749/861/20 від 03.10.2022 https://cutt.ly/DB4IXMC

У цій справі ВС досліджував питання щодо наявності підстав для включення інформації про засудженого за ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

З огляду на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Рішення ВС у справі № 757/25819/20-ц від 03.08.2022 https://cutt.ly/iBXCz1Y

Працівник звернулася до суду з позовом до Роботодавця про зміну формулювання підстави звільнення з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України.

За результатами розгляду вказаного позову, КЦС ВС залишив без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні цього позову. ВС зазначив наступне.

Суд скасував штраф водію, бо автофіксація перевищення швидкості не має сенсу без прив’язки до місця порушення та без попереджувального знака.

Автофіксація швидкості руху автомобіля, здійснена без співставлення з дорожніми знаками, іншими об`єктами, які б вказували на те, що транспортний засіб на момент фіксації рухався у певному населеному пункті чи ділянці траси, не має сили доказу.