Безпосередньо у ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ЗУ «Про виконавче провадження» та ЦПК України не передбачено повноважень державного (приватного) виконавця на звернення до суду із позовом в інтересах сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства.
Натомість за висновками ВПВС, сформульованими у справі № 367/252/24, державного (приватного) виконавця фактично наділено не передбаченим законом та не властивим для нього повноваженням звертатися до суду з позовом в інтересах інших осіб.
Ураховуючи викладене, ВС у складі колегії суддів КЦС вважав, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд ВПВС для відступлення від висновку, викладеного у постанові ВПВС від 10.09.2025 у справі № 367/252/24, про те, що виконавець в інтересах стягувача у виконавчому провадженні має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним укладеного боржником правочину, наслідком якого є неможливість виконання судового рішення (фраудаторного правочину).
Повертаючи справу на розгляд ВС, ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/140064381 від 23.09.2026 у справі № 522/19498/23 зауважила, що права виконавця звертатися до суду з позовом неодноразово було предметом аналізу Великої Палати.
Так, в постанові від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 ВПВС сформулювала висновки про те, що виконавець може звернутися до суду з вимогою про визначення частки майна боржника в майні, яким володіє боржник спільно з іншими особами, незалежно від наявності спору про право на таке майно.
Такі висновки були уточнені ВПВС у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 та полягали в тому, що в разі наявності спору щодо визначення частки боржника у спільному майні звернення виконавця до суду завжди по суті має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору, і така заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI ЦПК України.
В свою чергу ці висновки були уточнені у постанові ВПВС в справі № 367/252/24, від якої просить відступити колегія суддів.
Водночас відсутні об`єктивні причини для відступу від таких висновків, якими за усталеною практикою можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
