Нещодавнє гучне затримання змушує поставити просте питання: а скільки таких потерпілих уже є сьогодні і що з ними відбувається після того, як їхні гроші зникли?
Адвокат Юлія Кафтанова звертає увагу на те, що відбувається після самого факту шахрайства.
"Лише з початку цього року до мене звернулися клієнти у яких шахрайським шляхом було списано 200 тисяч гривень і більше з банківських рахунків. В окремих випадках на ім’я потерпілих оформлювали банківські картки та кредитні зобов’язання, отримували доступ до «Дії», банківських застосунків та персональних даних.
Слід зазначити, що для звичайної людини втрата 200–300 тисяч гривень це вже не просто цифра у банківській виписці. Для когось це роки роботи, заощадження, кошти на лікування, житло, дітей або щоденне життя", - зазначила адвокат.
Але найцікавіше починається в другій частині цієї історії.
Потерпілі звертаються до поліції. Здавалося б, усе очевидно: людина повідомляє про незаконне заволодіння її коштами, надає банківські виписки, документи, пояснення тощо. Але поліція відповідає: "Спочатку зверніться до банку, нехай банк проведе службове розслідування, після цього будемо розбиратися".
Тобто замість внесення відомостей до ЄРДР щодо обставин злочину, як цього вимагає закон, потерпілих умовляють не писати заяву про злочин, а кажуть краще звернутися до Банку.
В одного з клієнтів тільки на другий день зареєстрували заяву про злочин та внесли відомості до ЄРДР після розмови слідчого з адвокатом.
Але це ще не все. Коли клієнти приїхали у Банк, їм прямо відповіли, що у них клієнти сплачують кредит. Тобто не провівши ще належного службового розслідування працівники Банку одразу зазначають, що потерпілі будуть сплачувати кошти.
Що відбувається далі? Банк проводить внутрішню перевірку, але кредитні зобов’язання від цього автоматично не припиняються. За договором продовжують існувати строки платежів, а прострочення може спричиняти додаткові фінансові наслідки.
Тобто потерпілий опиняється у такій ситуації:
- гроші він не отримував — але кредит має погашати;
- операції він не здійснював — але повинен доводити, що це був не він;
- до поліції звернувся — але йому пропонують чекати на банківську перевірку.
І що важливо, поки всі з’ясовують обставини, клієнти продовжують нести фінансові втрати.
І людина опиняється в ситуації, коли вона повинна платити за кредит, якого фактично не отримувала. А якщо не платити, то виникає прострочення та інші передбачені договором наслідки.
Тому питання полягає не лише в тому, як шахраї отримали гроші? Питання в тому, чому після звернення потерпілого система не завжди реагує достатньо швидко.
У таких провадженнях необхідно встановлювати весь ланцюг: хто отримав доступ до персональних даних, хто оформлював кредит, з яких пристроїв здійснювалися операції, куди були переказані кошти, хто їх отримав і хто координував діяльність.
Особливо важливим є питання, яке виникло після останнього гучного викриття.
З’явилася інформація про можливе «кураторство» діяльності окремих call-центрів представниками прокуратури.
Якщо такі факти підтвердяться, суспільство має отримати відповідь на дуже просте питання: хто і як роками забезпечував існування таких схем та чому вони могли працювати без належної протидії?
Це повинно бути предметом окремої перевірки та розслідування.
Але поки тривають розслідування, є люди, які вже сьогодні залишилися без своїх грошей і водночас мають перед банками боргові зобов’язання.
І саме про цих людей не можна забувати. Бо боротьба з call-центрами — це не тільки затримання організаторів. Результат буде тоді, коли потерпілому повернуть гроші, незаконно оформлений кредит буде скасовано, а винні особи понесуть відповідальність.
Потерпілі не повинні чекати роками, поки хтось проведе службову перевірку. Їхні заяви мають належним чином реєструватися, а факти незаконного заволодіння коштами розслідуватися.
Бо за кожною цифрою у банківській виписці — реальні гроші та реальна людина, яка стала жертвою шахрайства.
