Адміністративний суд розглядав справу за позовом товариства до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, зобов’язав ДПС України зареєструвати податкові накладні товариства в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання до реєстрації.
Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху через несплату відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем при зверненні із позовною заявою було пред’явлено двадцять дві вимоги немайнового характеру.
Відповідач у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги вказав про те, що судовий збір має розраховуватись виходячи з одинадцяти вимог немайнового характеру, а не двадцяти двох, як вказав суд апеляційної інстанції. Проте апеляційний суд з цим не погодився та повернув апеляційну скаргу відповідачу. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем було подано адміністративний позов саме з двадцяти двома вимогами немайнового характеру.
Відповідач не погодився з позицією суду апеляційної інстанції та подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2021р. у справі №280/5145/19 було задоволено касаційну скаргу відповідача, ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано, а справу було направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав, що перевіряючи правильність сплати Головним управлінням ДПС у Запорізькій області судового збору за подання апеляційної скарги, суду апеляційної інстанції слід було врахувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.11.2019р. (справа №640/21330/18) та від 05.06.2020р. (справа №280/5161/19).
