За вироком Київського районного суду міста Харкова від 01 квітня 2024 року обвинуваченого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2024 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Фабула обвинувачення:
Органом досудового розслідування особа обвинувачувався в тому, що за обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, він у березні-квітні 2018 року, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використав своє службове становище для вимагання й отримання неправомірної вигоди у великому розмірі.
Так, відповідно до обвинувального акту, особа з 15 лютого 2017 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній сфері управління захисту економіки в Харківській області, а 28 лютого 2018 року подав рапорт щодо переведення його на посаду слідчого до слідчого управління ГУНП в Харківській області. Наказом від 04 квітня 2018 року його переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Харківській області, а далі наказом від 17 квітня 2018 року призначено на посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Харківській області, у зв`язку з чим він набув статусу службової особи, яка займає відповідальне становище, та був наділений повноваженнями виконувати процесуальні дії, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України.
Перед цим, у березні 2018 року директор ТОВ «Джи Пі Трейдинг» за посередництвом свого знайомого звернувся до обвинуваченого за порадою щодо притягнення до кримінальної відповідальності представника ТОВ «Арт груп», який у 2016 році шахрайським шляхом заволодів дизельним паливом, що належить очолюваному ним товариству, спричинивши йому шкоду на більш ніж 670 000 грн. Під час зустрічі з цього приводу 23 березня 2018 року в м. Харкові біля будівлі Київського ВП ГУНП України в Харківській області (вул. Алчевських, 49) обвинувачений висловив особі вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США за внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно посадових осіб ТОВ «Арт груп», подальше досудове розслідування, сприяння в поверненні коштів, якими незаконно заволоділи вищевказані особи, та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
27 березня 2018 року особа передала зміст вказаної зустрічі іншій особі, який того ж дня звернувся до Служби безпеки України із заявою про те, що службові особи УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України вимагають у нього неправомірну вигоду.
13 квітня 2018 року під час зустрічі, яка відбулася в кафе на вул. Весніна в м. Харкові, обвинувачений висловив особам вимогу про необхідність надати йому неправомірну вигоду в розмірі вже 8000 доларів США. Після цього вони втрьох сіли у припаркований навпроти кафе автомобіль «Сhevrolet Aveo», де особа передала обвинуваченому частину цієї неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 51 930 грн.
Після цього 18 квітня 2018 року обвинувачений зустрівся з особою біля кафе на вул. Полтавський шлях у м. Харкові та висловив вимогу щодо передачі йому у найближчий час решти неправомірної вигоди в розмірі 6000 доларів США, повідомивши, що тільки після надання йому всієї суми неправомірної вигоди він виконає обумовлені раніше дії. Про це 20 і 23 квітня 2018 року обвинувачений також повідомив особі під час телефонних розмов.
25 квітня 2018 року обвинувачений, діючи умисно, усвідомлюючи, що він є службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, який з 19 квітня 2018 року наділений повноваженнями вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, з метою одержання неправомірної вигоди для себе з використанням наданого йому службового становища, перебуваючи в автомобілі «HONDA» біля кафе на вул. Весніна в м. Харкові отримав від особи другу частину неправомірної вигоди в розмірі 6000 доларів США, що становило 157 620 грн, за вчинення дій, направлених на внесення відомостей до ЄРДР стосовно посадових осіб ТОВ «Арт груп».
Позиція Верховного Суду:
Як убачається з матеріалів справи, обвинувачення у вчиненні суспільно небезпечного діяння у сфері службової діяльності вирішальною мірою ґрунтується на показаннях свідків і фактичних даних, отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), проведених за їхньою участю.
За змістом статей 246, 271 КПК України НСРД можуть проводитися, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на його вчинення з метою її подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях розробив критерії відмежування провокування вчинення злочину від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, (1) чи існували об`єктивні підозри в тому, що обвинувачений був причетним до злочинної діяльності або схильним до вчинення кримінального правопорушення; (2) у який момент була залучена особа до конфіденційного співробітництва: до першої зустрічі з посадовцями (що може свідчити про провокацію) або після того, як посадові особи висунули їй вимоги щодо отримання неправомірної вигоди; (3) хто був ініціатором зустрічей - першої та подальших; (4) чи носили дії органів правопорядку пасивний характер, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діяли за їхніми вказівками, з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів протиправної діяльності, впливали на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений; (5) чи була особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва, залежною від правоохоронних органів. Жодна з таких обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання. Тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
У ході судового розгляду обвинувачений категорично не визнав свою винуватість у злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України, послідовно твердив, що відбулася провокація на його вчинення з боку свідків, які діяли під контролем правоохоронних органів. Захист наполягав на тому, що вказані особи створили завідомо штучну ситуацію, яка провокувала засудженого до вчинення злочину, який він не мав наміру вчиняти і не вчинив би без провокативних дій з боку в тому числі і заявників. Зокрема, твердили, що свідок вперше звернувся до обвинуваченого наприкінці 2017 року з проханням допомогти розібратися в ситуації, пов`язаній із заволодінням однією з компаній шахрайським шляхом продукцією підприємства, на якому він працював, на що обвинувачений порекомендував звернутися за правовою допомогою до адвоката. Далі, як пояснив обвинувачений , у квітні 2018 року свідок знову звернувся до нього з того ж питання, наполягаючи на наданні такої допомоги саме ним. Він також зазначив, що під час зустрічі зі свідками пояснив їм про необхідність подати заяву про вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане із шахрайськими діями, та долучити відповідні документальні підтвердження фінансово-господарських операцій, водночас неправомірну вигоду не вимагав. Сторона захисту наголошувала, що саме вказані особи ініціювали зустрічі з обвинуваченим і наполегливо натякали на зацікавленість і подяку, в ході однієї із зустрічей в автомобілі передали йому файл з нібито вказаними документами, а потім під час затримання, лежачі на землі, він відчув, як особи, які його затримували, засунули йому в руки якийсь файл, як виявилося, з грошима.
Така версія сторони захисту вимагала переконливого спростування її шляхом надання суду прокурором доказів, допустимість яких він мав довести. Отже, надання стороною обвинувачення доказів, які безспірно спростовували провокацію на вчинення злочину, було необхідним для цілей кримінального провадження. Однак у цьому кримінальному провадженні таких доказів суду не надано.
Так, у судовому засіданні за клопотанням прокурора допитано свідка, який пояснив, що з обвинуваченим його познайомив його знайомий, до котрого він звернувся з приводу допомоги в поверненні грошових коштів, які йому був винен директор ТОВ «Арт груп» за поставлене в 2016 році пальне, шляхом внесення відомостей до ЄРДР відносно останнього. Під час спілкування, як зазначив свідок, обвинувачений сказав йому, що для цього потрібно сплатити 8-10 тисяч доларів США, у зв`язку з чим він звернувся із заявою про вимагання в нього грошових коштів до СБУ, де йому пояснили, що треба робити при передачі коштів, після чого він під час двох зустрічей передав кошти частинами, а інших деталей щодо цієї події він не пам`ятає.
Суд першої інстанції критично оцінив показання свідка, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами.
Так, під час допиту в суді за клопотанням сторони обвинувачення іншого свідка, останній повідомив, що у 2016 році особа звернувся до нього з пропозицією поставити пальне на адресу ТОВ «Арт груп» з оплатою у безготівковій формі без оформлення документів, на що він відмовився у зв`язку з незаконністю такої операції, жодних боргів перед ТОВ «Арт груп» він не мав.
Будь-яких відомостей на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Арт груп» та очолюваним ТОВ «Джи Пі Трейдинг», про які зазначив останній, стороною обвинувачення надано не було. Навпаки, цей факт спростовано доказами, наданими стороною захисту, серед яких офіційна податкова й фінансова звітність указаних товариств, в яких відсутні будь-які ознаки реалізації пального на адресу ТОВ «Арт груп». Також стороною обвинувачення не представлено жодних доказів на підтвердження того, що перевізником надавалися послуги щодо фактичного перевезення пального між двома товариствами. Водночас надані сівідком документи з приводу відповідної операції (заява, договір поставки нафтопродуктів, видаткові накладні) містили тільки печатку очолюваного ним підприємства, однак у них не було інших необхідних реквізитів, зокрема підписів жодної зі сторін, що свідчить про їх нікчемність.
Отже, посилання свідка про шахрайство під час поставки пального у 2016 році як основи вимагання за розслідування відповідного факту не знайшли свого підтвердження. Стороною обвинувачення не було доведено факту реальності події щодо фінансово-господарських операцій між товариствами і, відповідно, того, які саме права особи були порушені, що могло б бути підставою для його звернення через два роки після зазначеної ним події саме до обвинуваченого, а не безпосередньо до правоохоронних органів у встановленому законом порядку.
Водночас, за версією обвинувачення, злочинний умисел на вимагання виник у особи у березні 2018 року, а 13 квітня 2018 року він отримав першу частину коштів. Станом на вказану дату він ще не був призначений на посаду старшого слідчого, відповідно не мав процесуальних повноважень для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і проведення досудового розслідування, тобто дій, за які він нібито вимагав гроші.
До того ж у цьому кримінальному провадженні встановлено відсутність об`єктивних підстав для початку НСРД. Єдиним джерелом інформації про нібито корупційну діяльність обвинуваченого була заява свідка від 27 березня 2018 року, яка ґрунтувалася на повідомленні йому іншим свідком змісту розмови з обвинуваченим , під час якої останній начебто зазначив про необхідність передати грошові кошти за допомогу розібратися в ситуації з несплаченим боргом за пальне. Тобто викладені заявником обставини були відомі йому з чужих слів. Водночас без жодної перевірки цієї заяви, за відсутності інших вагомих даних для припущення, що обвинувачений займається незаконною діяльністю, було розпочато досудове розслідування і прийнято рішення про контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки.
Відеозаписами, здобутими за наслідками проведення НСРД, не підтверджено того, що обвинувачений вимагав у свідка неправомірну вигоду, натомість вони містять відомості про ініціативу контактів, наполегливі натяки на фінансову вигоду, підбурювання на визначення її розміру саме від свідка, що ставить під сумнів наявність у обвинуваченого завідомо прямого умислу на вимагання. Також у цьому кримінальному провадженні було встановлено, що після проведення першого контролю за вчиненням злочину 13 квітня 2018 року правоохоронні органи не припинили нібито злочинну діяльність обвинуваченого , а продовжили провокативні дії за участю свідка на вчинення ним більш тяжкого злочину.
Тобто правоохоронні органи через заявника і посередника не обмежилися пасивним розслідуванням, а явно схиляли обвинуваченого до протиправних дій.
Відомості, зафіксовані під час проведення НСРД, також не містять підтвердження передачі обвинуваченому грошових коштів, яку було б чітко видно на відеозапису. Разом із цим, стороною обвинувачення не спростовано версії захисту стосовно штучного створення доказів, а саме про те, що під час затримання обвинуваченому в руки правоохоронні органи засунули файл з документами та грошима, що підтверджено показаннями допитаного судом свідка.
Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що показання ключового свідка є недостовірними, а ключові докази обвинувачення, отримані внаслідок НСРД, - недопустимими за доктриною «плодів отруйного дерева» через встановлення факту провокації злочину з боку правоохоронних органів та їх агентів. Прокурор зі свого боку не довів відсутність підбурювання та не надав доказів, що обвинувачений вчинив би злочин у будь-якому випадку, враховуючи його позитивну характеристику і послужний список. Інші надані прокурором докази не є достатніми та переконливими для доведення вини обвинуваченого поза розумним сумнівом. Тому рішення місцевого суду про недоведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину є обґрунтованим.
З огляду на викладене подану касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Постанова ККС ВС від 13 листопада 2025 року у справі №640/23773/18.
