Сьогодні в гостях людина, яка в українській політичній системі, мабуть, найбільше знає щодо ситуації по Криму - це Сергій Володимирович Куніцин, тричі народний депутат України (1990-1994, 2012-2014, 2014-2019), депутат Верховної Ради АР Крим (1998-2012), двічі голова уряду міністрів АР Крим (1998-2001, 2002-2005), очільник Севастопольської міської державної адміністрації (2006-2010) і двічі постійний представник президента України в АРК (2010, 2014).
Цього року 12-та річниця трагедії кримської анексії, яка, в принципі, і поклала початок сучасній російсько-українській війні. Будемо говорити про помилки української політики на півострові, про причини його втрати, про те, що робити далі. Тобто, розглянемо, взагалі, хроніку того, що відбувалося в Криму під час сучасної української історії.
Віталій Гузій:
Як ви вважаєте, завдяки чому вдалося Україні приборкати кримський сепаратизм, коли він вперше явно проявився під час так званої «мєшковщини» в середині 90-х років?
Сергій Куніцин:
Я був народним депутатом першого скликання, одним із наймолодших, нас було 5 сержантів, 5 афганців. До речі, зараз з першого скликання з 473 депутатів, які голосували Декларацію про державний суверенітет і Акт проголошення незалежності України 24 серпня 91-го року, залишилось живими біля 170 чоловік. В грудні Верховна Рада прийняла закон, яким назразок прибалтійських держав – Литви, Латвії, Естонії – нас, депутатів першого скликання, визнали засновниками України. На жаль, по незрозумілим причинам цей закон досі знаходиться в Офісі Президента і чомусь не підписується.
Що стосується Крима, то ще до Всеукраїнського референдуму, який був 1 грудня 91-го року, Крим в 90-му році провів свій референдум. Чому? До 44-го року, до виселення Сталіним армян, болгар, греків, німців, кримських татар із Криму, а це біля 200 тисяч людей, половина з яких померла по дорозі в Середню Азію, Крим являвся автономною республікою в складі РСФСР.
Після виселення народів він став областю - Кримською. В 54-му році, коли виселили кримських татар, туди завезли людей з Воронєжа, Курська, з тих країв. І тоді ж Нікіта Хрущов, тодішній голова СРСР, приїхав в Крим, і до нього прийшли тисячі людей і сказали, ми тут не хочемо жити, ми не хочемо тут працювати, тут нема води, тут нема зрошення землі, тощо. Він сказав, давайте сюди українців, вони землєдєльці та давайте побудуємо північно-кримський канал. І взагалі, щоб Україна забрала, бо якщо географічно подивитися, то Крим більше проситься в Україну, ніж в Росію. Там Керченська протока, а тут перешийок з Херсонською областю.
Так от ті, хто каже, що Крим подарували Україні, вони брешуть, тому що українське керівництво компартії відмовилося забирати Крим. Вони сказали, Україна була 4 роки в окупації, вона вся зруйнована, навіщо нам ще Крим вішати, де розбомблений Севастополь, Керчь і так далі. І Хрущов тоді поїхав в Москву, зібрав полібюро СРСР, бо українська компартія відмовилася.
І, фактично, більшістю голосів, тоді проголосували рішення Верховної Ради РСР про приєднання Кримської області в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки. І почалося будівництво каналу, в 1956-му канал пішов. Я, до речі, в 1984-му повернувся з Афганістану, я інженер за освітою, і я пішов працювати в систему «Кримканалбуду».
Також був завод залізобетонних виробів, який конструкції для канала робив. Я працював начальником СЕГА, головним інженером заводу, а після того обрався в 29 років самим молодим народним депутатом України.
І я вам скажу, що коли пішла Дніпровська вода, то навіть якщо взяти Красноперекопський район, де я жив, то, наприклад, половина рису України вирощувалася на півночі Криму, розводили тисячі тон риби, тощо. Північно-кримський канал, основне русло, 450 кілометрів було побудовано по Криму. Таким чином, коли подали воду, то Крим приобразився.
А чому провели референдум?
Тому що коли Радянський Союз розвалювався, то на півострові етнічних росіян було 58 відсотків, а в Севастополі – 72, а кримських татар всього під 200 тисяч приїхало. Вони дуже зажиточно жили в Узбекістані, Туркменістані, були працьовиті, «комерційні» люди. Але вони попродавали там свої будинки по 20-30 тисяч рублів, а тоді за такі гроші можна було 2-3 «Волги» купити. Але Радянський Союз розвалився, рубль обісцінився, і сотні тисяч людей, які приїхали в Крим, залишились ні з чим. І була дуже гостра ситуація, бо люди «голодні-холодні» повернулись з депортації, злі, а тут Російський Рух Криму – РДК, який очолював єдиний і останній президент Криму Мєшков і депутат Верховної Ради України Сергій Цеков, вирішили створити проросійський уряд і обрати президента.
Але в 90-му році референдум стосовно автономії провели правильно, тому що «шатались» в Криму настрої і було багато тих, хто підтримував передачу Криму Росії, але статус автономної республіки в складі України, він давав кримчанам деякі більш широкі можливості, своя конституція, свій уряд, податки деякі залишались і так далі.
Україна мудро поступила. В 91-му році на єдиному законному референдумі 1 грудня, де 28,8 мільйона українців проголосували за незалежну Україну, а нас було 24 депутати від Криму і Севастополя, ми провели колосальну роботу, проїхали по всім містам і селам Криму, а в Росії тоді починалася Чечня, перша війна, і на всеукраїнському референдумі важливо, принципово було, щоб Крим підтримав. І Крим 54% і Севастополь 57% проголосували за те, що півострів буде в складі України. Крапка. Більше референдумів законних в Криму, включаючи ті, що «проводили» в 14-му році, не було.
А як вдалося справитися? Тому що Мєшков, він був популіст, людина, яка в економіці взагалі не розбиралась, він пройшов просто тому, що наобіцяв людям золоті гори, звісно, з Москвою, з Росією і так далі, хоча нічого за цим не було.
Віталій Гузій:
А чи були дії Мєшкова тоді узгоджені з частиною російських еліт? Бо ми пам'ятаємо тодішній конфлікт між Єльцином і Російською Думою, де Дума наголошувала навіть на початку 90-х, до розстрілу парламенту в Москві, що нібито Севастополь – це російське місто, воно має підчинятися Російській Федерації. Чи були дії Мєшкова узгоджені з Росією?
Сергій Куніцин:
Вони були не тільки узгоджені. Щоб ви розуміли, Мєшков уряд сформував з росіян. Керувати урядом він поставив Сабурова із Москви, який привіз із собою весь уряд. Хоча Сабуров сам по собі був людиною розумною. Він десь через тиждень після того, як його обрали, приїхав до мене провести нараду, бо Красноперокопськ, Армянськ, це були робочі містечки з великими заводами, і Мєшков, дізнавшись, що Сабуров поїхав до Куніцина, він йому позвонив і сказав «брось нараду, виїжджай», адже Красноперекопськ – єдине місце, де Мєшков програв вибори. Ми тоді підтримали кандидатуру мера Севастополя, капітана першого рангу Єрмакова, який служив у військово-морських силах України, проукраїнського політика і Мєшков не міг простити мені цього.
Але у Мєшкова зі своєю більшістю, з парламентом, у них почалися розборки, бо він уявляв, що у нього односібна влада, приймав дурацькі, провокаційні рішення. І дішло до того, що Верховна Рада Криму виразила йому імпічмент, і зняли вони його самі з поста президента. Але молодці в той час силові структури України, які тільки народжувалися, молодець тоді Марчук Євген Кирилович, перший голова СБУ, потім прем'єр-міністр, тому що створили термінове представництво президента України в автономній республіці Крим, прислали представника президента і надали йому великі повноваження.
І разом із силовими структурами, місцевими органами влади, після імпічменту Мєшкову, всім вдалося не допустити того, щоб Крим пішов в Росію.
Віталій Гузій:
В 1995 році остаточно угодою між Україною та Росією був поділений Чорноморський флот СРСР в Севастополі. Він був поділений 82% на користь Чорноморського флоту Росії і 18% на користь Чорноморського флоту України. І такій диспропорції в цьому розподілі грало те, що очільник Чорноморського флоту СРСР в Севастополі тих часів відмовився присягати на вірність ВМС України. Чи можна було оцей розподіл зробити більш вигідним на користь України тоді?
Сергій Куніцин:
Щоб ви уявляли, що таке був Чорноморський флот СРСР - це 150 тисяч особового складу. Це від Грузії до Молдови. Оце все був Чорноморський флот. Тисяча триста кораблів, з них триста бойових. Сімдесят бойових підводних човнів.
Ядерна зброя, про яку ми в Криму теж не знали, поки в 92-му році між Судаком і Феодосією, де була закрита зона і зброї було там на дивізію, там також зберігалась і ядерна зброя для кораблів, бойових кораблів. Але про це ми дізналися, коли підписали з Америкою, Росією, Францією, Британією договір про ліквідацію ядерної зброї. До того про наявність ядерної зброї в Криму ніхто й близько не знав.
Але щоб ви розуміли, флот то була махіна: сотні гелікоптерів, сотні літаків. Самому молодому кораблю було 30 років. І нам дістався «Гетьман Сагайдачний», наш флагман, який в 92-му році зійшов з тапелів Керченського заводу, на якому робили ось такі кораблі.
Він у радянській армії називався «Великий сторожовий корабель для прикордонників», есмінець. І це був наймолодший корабель.
А щоб ви розуміли, Чорноморський флот РФ був 10,5 тисяч особового складу, один підводний човен і, дай Бог, щоб 30 боєвих кораблів, включаючи крейсер «Москва», який ми потопили в 22-му році. А українські ВМС були 8800 особового складу, невелика різниця, півтори тисячі.
На той час, коли я керував Севастополем, на Чорноморському флоті вже кораблів сучасних фактично не було. Одна була підводна лодка, «Алроса» називалась і вони нічого не будували і не поставляли.
Тому від того флота, що був у 91-му, там вже практично нічого не залишилось. Я вам більше скажу, в 2008-му, пам'ятаєте, там восьмиденна війна з Грузією була навколо Південної Осетії та Абхазії, от тоді Чорноморський флот активну участь приймав у тій війні, обстрілював, зокрема, Тбілісі і Поті. Так мені наш командувач ВМС, адмірал Ігор Тенюх казав, що у грузин було в Радянському Союзі дуже сильне артилерійське училище і в них хороша артилерія і вони так лупили по цим старим кораблям, що після декількох залпів оці ракетні катери і кораблі розсипалися і у них половина флота розсипалася та потребувала ремонту.
А щоб не позоритися перед Україною, вони їх повертали не в Севастополь на ремонт, а в Новоросійськ, щоб Україна не бачила, що за корита там залишилися.
Віталій Гузій:
Стосовно Харківських угод, які багато хто також пов’язує з анексією Криму, то з висоти 2010-го року, знаючи наслідки, чи було правильним підписання їх тоді Україною? З однієї сторони угода «консервувала» Чорноморський флот РФ в Севастополі, але з другої, знаючи в якому стані у нас була армія в 2010-му році, то не підписавши їх тоді, чи могло б це навпаки пришвидшити дії Росії стосовно захоплення Криму?
Сергій Куніцин:
Я, наскільки розумію, Росія жорстко тримала Януковича в своїх «клешнях». У них щось було з його біографії, тому що ми знаємо, що він там двічі судимий був, потім обнулялося все це, але кажуть, що це не всі судимості і кажуть, що Росія мала на нього компромат, адже в Радянському Союзі в архівах усіх республік все було записано, зафіксовано. Тому він панічески боявся Путіна і його впливу і з ним вони робили все, що хотіли.
Але справа ж не тільки в цьому. Я вам більше скажу, з 2006 по 2010 роки, коли я був в Севастополі, після восьмиденної війни з Грузією, до мене прийшов адмірал Тенюх, я губернатор, а він головнокомандуючий ВМС України. Він приніс секретний план, зараз вже можна про це говорити.
Я тоді йому задав питання - от дивись, у них 10,5 тисяч, у нас 9, у них в Казачій бухті в Севастополі стоїть бригада морської піхоти 2,5 тисячі морпіхів, командує полковник Карпушенко, українець, герой Росії за Чечню, командиром розвідроти в Чечні був. А у нас, кажу, два батальйони морської піхоти, один в Феодосії, який тримався до останнього в 2014-му, і один неповного складу в Керчі.
Я йому тоді сказав, а чому в місті - Герої Севастополі, де більшість населення симпатизує Росії, де тисячі моряків, лейтенант Чорноморського флоту РФ у 2006-му - 2010-му отримував 2 тисячі доларів в місяць, а українські лейтенанти на ВМС 2 тисячі гривень. Лужков будував в рік 180 квартир для Чорноморського флота, а Україна - 4. Уявляєте собі, яка система мотивації.
Або лише сім'ї, в яких один син служить в ВМС, інший в Чорноморському флоті РФ. І така різниця.
Ми з Тенюхом тоді подали листа на Віктора Ющенка і Юрія Єханурова, тоді міністра оборони, щоб розвернути додаткову бригаду морської піхоти, адже у росіян два батальйони в Севастополі, тисячі моряків на Донузлаві. Я казав, якщо вони таке зроблять, вони взводом візьмуть мою адміністрацію і ротою візьмуть твій штаб, що і відбулося згодом.
І було доручення Ющенка, і був секретний наказ Єханурова, і почали створювати цю бригаду морської піхоти. І я думав, що її створили, бо я в 2010 році, коли прийшов Янукович, він не дав мені більше керувати Севастополем і перевів мене представником президента в Криму, а через декілька місяців зняв мене з цієї посади без пояснень, хоча я лежав у реанімації в той час.
В 2010 році українська берегова оборона була 5200 чоловік і розвертали ще бригаду морської піхоти. Прийшов Янукович, міністр оборони, який був з російським паспортом і вони скоротили берегову оборону на 2000, тобто у мене вже не 5200, а 3200. А також вони ліквідували наказ про створення бригади морської піхоти.
Віталій Гузій:
Чи певні ви, що в України була змога і можливість військовим шляхом відстояти Крим? Тому що в 2014 році, стан української армії був значно гіршим, ніж у 2003 році під час кризи біля острова Тузла, коли Україна дала ефективний супротив. І, відповідно, багато хто аргументує те, чому Україна не чинила супротив в Криму, препідносячи це як правильну дію, мовляв Росія вже тоді могла наважитися на повномасштабне вторгнення. Був, зокрема, лист Януковича про запрошення російських військ в Україну для стабілізації ситуації і звільнення Турчинова. Плюс у Путіна був формальний дозвіл від російського парламенту по використанню російських військ за кордоном. Отже, чи була дійсно ця змога відстояти військовим шляхом Крим? І чи не наважились би росіяни тоді на те, на що вони пішли у 2022 році, якби Україна себе поводила більш рішуче в Криму у 2014 році?
Сергій Куніцин:
Була така можливість. Я вам більше скажу, не всі, далеко не всі генерали, командири в Міноборони, в генеральному штабі підтримували міністрів, яких поставив Янукович, і начальника Генштаба, і всіх інших.
Були генерали, працювала розвідка, Служба Зовнішньої Розвідки, ГУР теж працював. І не зважаючи на те, що Янукович поставив проросійських людей, у яких завдання було ослабити українську армію і не дати супротиву в Криму, я особисто бачив і знаю генералів, які обладали інформацією про те, що буде захоплення, підготували план навчання за тиждень до захоплення Крима. План навчання, по якому, умовно кажучи, сині (знаєте, як навчання, є сіні, є червоні), намагаються через паромну переправу в Керчі переправити зброю, десантуру, техніку і так далі. Керченський батальйон морської піхоти України повинен був разом з феодосійським блокувати переправу, зупинити її рух, і не дати їм переправитися.
З Перевалинської бригади батальйон танковий, це 30 танків, а в бригаді було 4 тисячі чоловік, відлітають в Бельбек, це головний наш аеродром був, де у нас стояв полк Су-27, Міг-29, сучасних на той час винищувачів і бомбардувальників. Вони беруть під кругову оборону Бельбек і авіація наносить удари по червоним. Були групи спецназа, реально були, спитайте у генерала Кривоноса, який був одним із засновників ССО, були групи спецназа, які заготовили відпрацьоване паливо з літаків і вони, так як він зробив в Жулянах в 2022 році, вони повинні були залити всі злітно-посадочні смуги на аеродромі, щоб гелікоптери і літаки російські не могли сісти або розбилися при намаганні це зробити.
Була розвідрота з 25-ї десантної Дніпропетровської бригади, яка стояла в Перевальному. Був готовий 3-й полк спецназа Кіровоградський, елітний полк, в літаках вже були спецназовці. І 79-я десантна бригада, вона готова була через перешиєк Перекопський, зайти в Крим і взяти цей перешиєк.
Це план навчань був розроблений генералами нашими, патріотами. І я більше знаю, що цей план Ігор Тенюх, міністр оборони, якого після Майдану призначили, він цей план затвердив.
Але виконуючий обов'язки президента на той час, коли Тенюх йому приніс цю бумагу, він сказав, що не на часі.
Віталій Гузій:
А з якою метою він це відкинув? Чим керувалася тодішня влада, що не чинила супротиву в Криму, якщо боязнь була надуманою?
Сергій Куніцин:
Тому що президент США Барак Обама був такою м'ягкотілою людиною, він не хотів боротися з Володимиром Путіним.
Віталій Гузій:
Тобто американці це головний або єдиний чинник, чому тоді бездіяла українська влада в Криму у лютому, березні 2014 року?
Сергій Куніцин:
Він єдиний і головний, але я розповім, що на Майдані у нас була зустріч з Маккєйном, відомим американським конгресменом. І у вузькому колі, коли вже росіяни почали захоплювати Крим, Маккєйн сказав, що не думайте, що Америка — це Обама і Байден. У нас шостий флот в Середземному Морі і якщо ваше керівництво офіційно звернеться до нас, ми зробимо так, щоб шостий флот з турками зайшов у Чорне море, наша морська піхота висадилась би в Криму і викинула б звідти тих незрозумілих вояк (так званих «зелених чоловічків»).
Але треба було звернення офіційне українського керівництва. А звернення не було.
Віталій Гузій:
Все ж таки на майбутнє, яким чином Україна в змозі реалістично повернути Крим? Це виключно військовий шлях, чи це очікування, в тому числі завдяки військовому тиску, внутрішньо-політичної деструкції в Росії, щоб скористатися цим і зайти в Крим? Тобто як можна повернути Крим у перспективі 5, 10, 15, 20 років, якщо це можливо?
Сергій Куніцин:
Ви візьміть будь яку історію, де забирали у сторони території, і де головне не території, не землю вернути, а головне вернути свідомість.
Віталій Гузій:
Тобто м'яка сила перш за все?
Сергій Куніцин:
Так, я з 2014 року говорив. Чому? Я в 1994 році створив на Кримському перешийку першу вільну економічну зону Сиваш, указом президента Кучми, ще при Мєшкові.
І ми надали пільги хімічним підприємствам, створили підприємства, і коли люди побачили, що навколо одні бартером гречку отримують, а в мене регіон, де люди отримують зарплату, де працюють заводи, де стоять «тетрапаки» шведські, де ставляться італійські заводи по переробці рису – це економічна політика.
Я пропонував попереднім і нинішнім президентам на кордоні Херсонської області та Криму, та на Донбасі, створити території пріоритетного розвитку, створити вільну економічну зону, щоб там все розцвітало, пільги були економічні для підприємств, для малого бізнесу, щоб вільно можна було приїжджати туди, як це відбулося з безвізом.
Тобто пріоритетний фокус на м'ягку силу, а де будуть лояльні до нас люди, там і буде присутність України. Сукупно це має бути створення умов на території України, де рівень життя повинен бути вищий, і тиск на Росію, ну вже не військовим шляхом, а насамперед дипломатичним, економічним, санкціями і створенням в Україні таких умов життя, щоб всі казали - я хочу тут жити.
Віталій Гузій:
У разі повернення Криму під контроль України, на що ми всі сподіваємось, в що ми всі в перспективі при правильній державній політиці віримо, чи треба Україні скасовувати автономію для Криму? І чи треба насильно переселяти ті сотні тисяч росіян, які туди незаконно після 2014 року заїхали?
Сергій Куніцин:
Я думаю, що автономію не можна ліквідовувати, тим більше, що 200 тисяч кримських татар, які там залишились, і тисячі, які виїхали, ви ж знаєте, що там їх арештовують але вони чинять супротив, і заради них автономія повинна бути. Тим більше, що цей народ доказав і до, і під час анексії свою лояльність до Україні. Так що автономію треба. Ну а з незаконно заселеними росіянами варто окремо розбиратися.
Повну версію інтерв'ю дивіться на ютуб-каналі ПОРАДИ ЮРИСТА:
