ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406154 звернула увагу на те, що закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення».
Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.
Зокрема, укладення додаткової угоди до договору оренди протягом визначеного законодавством строку позбавляє позивача можливості зареєструвати право оренди землі в Державному реєстрі речових прав.
Відповідно, порушення відповідачем як орендодавцем вимог ЗУ «Про оренду землі» щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди є триваючим правопорушенням та позбавляє позивача як орендаря можливості зареєструвати відповідне речове право.
Отже, протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.
Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна давність не поширюється на позовну вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, оскільки вона не належить до визначеного ч. 1 ст. 268 ЦК України переліку вимог, на які не поширюється позовна давність.
