договірні зобов'язання

Велика Палата Верховного Суду: спосіб захисту особи, право власності на майно якої було зареєстровано за іншою особою внаслідок реалізації положень неукладеного договору

Рішення ВС у справі № 390/25/22 від 20.01.2025 https://t1p.de/cq9v4

Касант вважав, що несплата відповідачем емфітевтичної плати свідчить про істотні порушення умов договору, а відтак є підставою для для розірвання договору.

24 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/15069/23 (ЄДРСРУ № 122569166) та від 03 жовтня 2024 року у справі № 910/13/21 (ЄДРСРУ № 122115454) досліджував питання щодо заміни боржника у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/123780071 від 27.12.2024 у справі № 204/8017/17 дійшла висновку, що за своєю правовою природою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою та при нотаріальному посвідченні якого використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа, у разі невстановлення

Рішення ВС у справі № 910/11759/22 від 17.09.2024 https://t1p.de/xl7rm

У касаційній скарзі ТОВ вказувало, що пункт договору суперечить ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки законодавцем у цій ст. чітко визначено, що боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти, а не відсотки, як зазначено в оспорюваному пункті Договору.

Рішення ВС у справі № 910/18719/21 від 21.02.2024 https://u.to/8oy-IA

Суди розглядали справу про визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону, протоколу, визнання недійсним інвестиційного договору. При розглядя справи в суді касаційної інстанції постало питання про правову природу інвестиційного договору.

Відповідач не заперечував правомірність застосування позивачем положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин, що є усталеним у судовій практиці.

Спір між сторонами існував лише щодо правильного визначення початку періоду прострочення: від моменту отримання грошових коштів відповідачем без належної правової підстави або з дати набрання законної сили постановою апеляційного суду, якою встановлений факт безпідставності отримання коштів.

Особливості визнання недійсним договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами

27 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 731/498/20, провадження № 61-8328св23 (ЄДРСРУ № 116046301) досліджував питання щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами.

Передбачений ч. 3 ст.216 ГК України принцип неприпустимості застереження у господарському договорі щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції не слід тлумачити виключно у зв`язку з приписами Закону № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції».

Зазначений принцип поширює дію на ширше коло відносин, ніж те, яке регулює цей Закон, і стосується як виробників продукції, так і її продавців, про що прямо вказано в абзаці четвертому частини третьої статті 216 ГК України.

Особливості визнання правочину недійсним, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах