Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги на рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду був сплачений у розмірі, визначеному в ухвалі КГС ВС про залишення касаційної скарги прокурора без руху, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 235, ч. 2 ст. 292 ГПК України набрала законної сили негайно після її підписання.
Посилаючись на висновки об`єднаної палати КГС у складі ВС в постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, прокурор, звертаючись з вимогою про повернення надмірно сплаченого судового збору, зазначав, що кожна із заявлених позовних вимог про повернення земельних ділянок має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення орендодавцю земельної ділянки); об`єктом вимог є дія зобов`язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору судом не вплине на склад майна сторін у справі та не змінить власника майна.
Прокурор стверджував, що за подання касаційної скарги у цій справі належало сплатити судовий збір у розмірі 46 104 грн ((1 921,00 грн * 12 немайнових вимог) * 200 %), тоді як було сплачено 78 021,68 грн судового збору, що на 31 917,68 грн більше, ніж установлено законом.
ВПВС, відмовляючи у поверненні судового збору, в ухвалі від 22.11.2023 у справі № 922/1830/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/115168443 виходила з того, що прокурор просить повернути частину сплаченого судового збору з тієї підстави, що відбулася зміна судової практики щодо визначення характеру позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку.
Разом з тим, подальша зміна судової практики КГС ВС щодо характеру позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку не є підставою для повернення судового збору, сплаченого відповідно до закону та в розмірі, визначеному судом. Інше означало б перегляд ухвали КГС ВС, яка набрала законної сили й обов’язкова для виконання.
