Рішення ВС у справі № 640/31619/20 від 03.06.2026 https://t1p.de/yqcn2
У касаційній скарзі скаржник просив змінити рішення в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги на основі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті) солдата військової служби і ухвалити в цій частині нове з використанням прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.
КАС ВС не погодився з позицією скаржника з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ та п. 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 500-кратного або 750-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року - залежно від підстави загибелі.
Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, оскільки зазначений підхід обумовлений природою одноразової грошової допомоги як одноразової цільової соціальної виплати, право на яку виникає у зв'язку з настанням визначеного законом юридичного факту - смерті військовослужбовця.
Звернення особи із заявою, прийняття органом рішення про призначення або ухвалення судового рішення є формою реалізації вже набутого права, а не юридичними фактами, з якими закон пов'язує момент виникнення такого права.
Відтак, розмір відповідної виплати визначається станом на дату смерті військовослужбовця - саме тоді виникло право на допомогу, а отже, підлягає застосуванню той прожитковий мінімум, що був встановлений законом на 1 січня календарного року, в якому настала смерть.
