Колегія суддів КЦС у складі ВС вказала на наявність протилежних позицій у практиці ВС щодо тлумачення ч. 1 ст. 162 СК України у подібних справах про відібрання дитини в одного з батьків (іншої особи), який добровільно не виконує рішення суду щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків (іншою особою).
Зазначені висновки ґрунтуються на протилежних відповідях на такі ключові питання:
- чи слід тлумачити положення ст. 162 СК України як форму негайного реагування виключно на самочинну зміну місця проживання дитини;
- чи підлягає рішення суду про визначення місця проживання дитини примусовому виконанню;
- чи є відібрання дитини складовою примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини.
Відмовляючи у прийняті справи № 607/1662/21 до свого розгляду, ВПВС в ухвалі від 11.10.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114158851 зазначила, що посилання колегії суддів КЦС на висновки, викладені у постанові ВС у складі колегії суддів КЦС від 03.10.018 в справі № 682/2778/17 щодо застосування положень ст. 162 СК України, не заслуговують на увагу, оскільки є висновок ВПВС щодо застосування положень цієї статті, викладений у постанові від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц.
Констатуючи відсутність належного обґрунтування наявної у цій справі виключної правової проблеми, ВПВС вказала на відсутність посилань на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи до ВПВС необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
