Згідно сформованих ВС правових висновків щодо застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тому довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі не є належним або достатнім доказом, який би свідчив про наявність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки необхідне підтвердження його перебування саме у тій військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
В одній із справ ВС, відмовляючи у зупиненні провадження у справі через суперечність змісту довідок військової частини щодо перебування особи на військовій службі, також врахував, що в період перебування особи на військовій службі її інтереси в суді представляв адвокат.
Колегія суддів КЦС у складі ВС не погодилась з такою правовою позицією, оскільки військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду.
ВПВС 16.07.2025 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/128962690 про прийняття справи № 754/947/22 до провадження, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у справах, в яких сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
