Здійснюючи аналіз положень Порядку № 777 ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/119583718 від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 виснувала, що він визначає процедуру призначення керівника державного підприємства або шляхом укладення контракту з переможцем конкурсного відбору (1), або шляхом призначення в. о. керівника підприємства (2).
Трудові відносини з переможцем конкурсного відбору оформлюються контрактом, а з в. о. керівника підприємства - строковим трудовим договором, яким є наказ про призначення.
В обох випадках трудові відносини мають строковий характер: для першого такий строк обумовлений визначеним контрактом певним періодом у часу, для другого - настанням відповідної події (обставини), зазначеної в наказі про призначення.
Водночас Порядком №777 встановлено обмеження щодо строку тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства, а саме три місяці.
З урахуванням наведеного ВПВС виснувала, що зазначену у наказі умову «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника підприємства шляхом видачі відповідного наказу органом управління.
Надавши згоду на призначення в. о. директора позивач мав усвідомлювати, що він виконуватиме такі обов`язки тимчасово до призначення керівника підприємства, але не більше ніж на 3 місяці.
Самий лише факт звільнення позивача у день його перебування на лікарняному не є достатньою підставою для визнання незаконними спірних наказів про звільнення. Порушення прав позивача у такому випадку може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення (на перший день після закінчення періоду непрацездатності).
Оскільки у період запровадження в Україні воєнного стану призначення керівника державного підприємства на конкурсних засадах не здійснюється, а строк тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства законодавчо не визначений, то, вирішуючи питання щодо звільнення в. о. керівника державного підприємства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, потрібно виходити з конкретних підстав, визначених сторонами у наказі про призначення в.о. керівника підприємства.
