Передання справи на розгляд ВПВС обґрунтовувалось необхідністю відступлення від висновків, викладених у постановах ВС від 5.10.2022 у справі № 557/303/21 і від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20, згідно яких землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесені до категорії особливо цінних земель; повернення земельної ділянки історико-культурного призначення державі слід розглядати не як віндикаційний, а як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Водночас негаторний позов можна заявити тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, а саме, коли порушені права останнього користуватися та розпоряджатися відповідним майном. У разі, якщо публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне володіння, для захисту права власності треба застосовувати віндикаційний позов.
Тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Оскільки принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності щодо того, який спосіб захисту є належним й ефективним у спорах про захист права державної власності на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, ВПВС 16.08.2023 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/112939039 про прийняття справи № 927/1206/21 до свого розгляду.
