Способи захисту прав продавця (постачальника)

Дата: 04.08.2026 13:09

Спосіб захисту прав продавця (постачальника) у випадку невчинення покупцем дій щодо прийняття та оплати погодженого умовами укладеного договору товару

20 березня 2026 року Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/8181/24 (ЄДРСРУ № 135655102) досліджував питання щодо ефективності способу захисту прав постачальника у випадку невчинення покупцем дій щодо прийняття та оплати погодженого умовами укладеного договору товару.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України. До них відносяться, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Щодо застосування такого способу захисту як примусове виконання обов`язку в натурі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у справі № 910/15651/17 (пункт 87) зазначила про те, що цей спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі.

(!) Саме по собі судове рішення про зобов`язання покупця прийняти товар не породжує у покупця обов`язку здійснити оплату вартості такого товару в межах виконання відповідного рішення суду. Крім того, відсутній механізм виконання такого рішення у примусовому порядку.

Водночас, у випадку невиконання покупцем обов`язку по сплаті вартості товару після його прийняття відповідно до судового рішення, постачальник буде змушений повторно звертатися до суду з новим позовом про стягнення вартості переданого товару.

Крім того, договором передбачена складна та поетапна процедура прийняття товару за кількістю та якістю з переліком низки обов`язкових умов щодо його прийняття та порядку вирішення спорів, які можуть виникати на цій стадії (як домовилися діяти сторони у разі виявлення недоліків, включно з можливістю залучення ними для оцінки якості товарів незалежної експертної організації). І зобов`язання судом відповідача прийняти товар відповідно до умов Договору не виключає застосування цієї процедури, а отже і подальших спорів між сторонами щодо відмови покупця прийняти неякісний, некомплектний товар, без належної документації, чи товар, що не відповідає узгодженому між сторонами асортименту. Зокрема, скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій помилково визначили кількість товару, який не збігається з асортиментом та кількістю товару, яка передбачена в Договорі з урахуванням вже поставлених товарних партій.

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Об`єднана палата вважає наявними підстави для уточнення (конкретизації) висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2020 у справі № 910/1144/19 та від 14.05.2024 у справі № 914/1757/22.

Об`єднана палата висновує, що, зважаючи на положення статей 538, 611, 655, 692 ЦК України, у випадку порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав:

- відмова від договору (в частині невиконаних зобов`язань);

- вимога про стягнення вартості товару;

- вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав внаслідок невиконання покупцем своїх договірних зобов`язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших).

У цьому випадку вимога позивача (продавця) про зобов`язання відповідача (покупця) прийняти товар є неефективним способом захисту прав, оскільки товар не був доставлений покупцю. З огляду на встановлені у цій справі обставини до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 692 ЦК України та визначені цією статтею способи захисту прав продавця: 1) вимога оплатити товар, який підлягав продажу (поставці) відповідно до погоджених сторонами умов Договору або 2) відмова від Договору. Також може бути заявлена вимога 3) про відшкодування збитків, завданих невиконанням покупцем своїх договірних зобов`язань.

Незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладені правові висновки, уточнені (конкретизовані) у цій справі Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

ВИСНОВОК:

Способи захисту прав продавця (постачальника) у випадку не виконання (неналежного виконання) умов договору:

- відмова від договору (в частині невиконаних зобов`язань);

- вимога про стягнення вартості товару;