Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт».
У відповідності до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1 ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За матеріалами справи Малинського районного суду Житомирської області № 283/424/22.
10.02.2022, 22.02.2022 та 03.03.2022 було подано позов до Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху-постанови, а саме за порушення габаритно-вагових норм.
Позивач вважав оскаржувані постанови протиправними та такими, які підлягають скасуванню, із таких підстав:
- законодавством не встановлені габаритно-вагові норми, тому відсутні правові підстави для притягнення до відповідальності за їх порушення;
- оскаржувані постанови не відповідають закону, оскільки були винесені за відсутності встановленого порядку (правил) здійснення габаритно-вагового контролю автоматичними пунктами та затвердженої в установленому порядку Методики вимірювання навантаження на осі при русі транспортного засобу із подільним вантажем.
- вказаний у постановах факт перевищення нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР (навантаження на здвоєнні/строєні осі транспортного засобу) не підтверджений належними доказами та не відповідає дійсності;
- в діях позивача відсутня вина;
- зміст оскаржуваних постанов не відповідає вимогам ст.283 КУпАП та Інструкції № 512 з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі; зі змісту постанов неможливо встановити суть допущеного порушення та правову норму, яку фактично порушено;
- статті 14-3 та 132-1 КУпАП, на підставі яких прийняті оскаржувані постанови, суперечать Конституції України, а тому застосуванню підлягають положення Конституції України як норми прямої дії згідно з ч.4 ст.7 КАС;
- адміністративне стягнення порушує конституційний принцип справедливості призначення покарання.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23.12.2022 позов задоволено частково. Оскаржувані постанови скасовані, та матеріали направлені до Укртрансбезпеки на новий розгляд.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та визнано правомірним притягнення особи до адміністративної відповідальності за перевищення вагових параметрів автомобіля, зафіксованого за допомогою WIM-системи.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про скасування постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, апеляційний суд зазначив, що посадові особи Укртрансбезпеки уповноважені розглядати справи про такі правопорушення та під час їх розгляду використовують інформаційні файли, сформовані інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
При складанні протоколів посадові особи Укртрансбезпеки мають право використовувати інформацію технічного запису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення і ця інформація може розцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адмінправопорушення.
Апеляційний суд вказав, що відсутність Методики повірки приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів в русі (WIM- комплексів) не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу і не свідчить про те, що процедура зважування відбулась незаконно, або у дані зважування були спотворені.
Показники WIM-комплексів можуть бути безпосередньою підставою для притягнення особи до відповідальності та доказом вчинення адміністративного правопорушення за умови доведення Укртрансбезпекою обставин відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів в русі Q-Free HI-TRANS TMU4 WIM вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Щодо доводів позивача про те, що зміст оскаржуваних постанов не відповідає вимогам законодавства, то апеляційний суд зазначив, що Інструкцією № 512, на яку посилався позивач в обґрунтування позову, затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
У даній справі апеляційний суд визнав безпідставними доводи позивача щодо відсутності необхідного обсягу інформації в оскаржуваних постановах про адміністративне правопорушення, оскільки в них наявні всі необхідні відомості, передбачені ст.283 КУпАП.
Щодо повторного та несправедливого притягнення до відповідальності, то апеляційний суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що до значної кількості постанов, винесених в один день, необхідно застосовувати ч.2 ст.36 КУпАП. Отже, принцип справедливості не порушено.
Автоматизований процес здійснення обробки інформації щодо порушень та винесення автоматично сформованої постанови має свої особливості, їх підтвердження здійснюється шляхом накладенням кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Інспектор, який здійснює розгляд справ, не має ані нормативної, ані технічної можливості обрати матеріали для розгляду.
Після здійснення автоматичної фіксації правопорушення інформація потрапляє на розгляд у хронологічному порядку вчинення таких правопорушень, незалежно від особи яка їх здійснила, а посадові особи, які здійснюють розгляд, також позбавлені можливості здійснювати будь-яку вибірку щодо дат вчинення правопорушень окремими особами або ж виокремлювати інформацію для розгляду стосовно конкретної особи.
Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції не правильно застосував ч. 2 ст.36 КУпАП, взявши до уваги лише дати винесення постанов і помилково не врахувавши час розгляду кожної із оскаржуваних постанов, а також специфіку розгляду даної категорії справ, зважаючи на автоматизований процес здійснення обробки інформації та винесення автоматично сформованої постанови, підтвердження винесення якої здійснюється шляхом накладенням на неї кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач, оскаржуючи постанови та посилаючись на ряд процедурних порушень посадовими особами Укртрансбезпеки, не навів жодного доказу на підтвердження відсутності складу адміністративних правопорушень у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відображених в оспорюваних постановах.
