ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/138533603 від 23.06.2026 у справі № 9901/177/21 зауважила на необхідність врахування головного висновку ЄСПЛ у справі «ТОВ «М.С.Л.» проти України», що, незважаючи на дискреційні повноваження РНБО та Президента України в питаннях національної безпеки, судовий перегляд не може обмежуватися винятково перевіркою дотримання процедури та формальних вимог законодавства. Тобто суди зобов`язані перевіряти, чи базується рішення про санкції на достатньому фактичному підґрунті, та оцінювати достовірність і достатність доказів, наданих органами безпеки.
ВПВС наголосила, що наявність дискреційних повноважень у суб`єкта владних повноважень не звільняє суд від обов`язку здійснювати судовий перегляд за рішеннями такого суб`єкта. Питання полягає не в тому, чи здійснюється такий перегляд, а в його обсязі та характері.
Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.
Роль суду полягає у перевірці того, чи не є рішення про застосування санкцій свавільним, чи базується воно на достатній фактичній основі та чи відповідає вимогам закону.
ВПВС погодилась з тим, що наявність документально підтверджених відомостей про можливе незаконне отримання спеціальних дозволів на користування надрами загальнодержавного значення вже створювала підстави для висновку про існування потенційної загрози економічній та енергетичній безпеці України, а тому могла бути врахована РНБО та Президентом України при вирішенні питання про застосування санкцій.
Сукупність рецензії Фонду державного майна України, матеріалів кримінального провадження та відомостей про можливе заниження вартості державної частки у підприємстві, що володіло спеціальними дозволами на користування надрами, свідчила про ризик втрати державного контролю над стратегічними активами та завдання істотної шкоди економічним інтересам України, що вказувало на наявність достатньої фактичної основи для застосування санкцій до позивача.
