Задля формування єдиної практики застосування ст. 26 Закону № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ВС наполягав на вирішенні таких питань:
- чи виключає наявність порушеного кримінального провадження можливість розгляду питання про видачу судом обмежувального припису в порядку цивільної юрисдикції ?
- чи повноважний суд в порядку цивільної юрисдикції давати кваліфікацію діям кривдника, як вчинення домашнього насильства, і чи обов`язкові встановлені судом в порядку цивільної юрисдикції обставини щодо дій кривдника для суду, який розглядає кримінальне провадження ?
- за яких обставин наявність кримінального провадження виключає можливість розгляду питання про видачу судом обмежувального припису в порядку цивільної юрисдикції ?
- чи необхідне порушення кримінального провадження саме за статтею, пов`язаною із домашнім насильством ?
- чи достатньо реєстрації в ЄРДР відповідного кримінального провадження, або ж необхідно щоб кривднику була вручена підозра, пред`явлене обвинувачення, або ж постановлений щодо нього вирок ?
- в якому порядку, на якій стадії кримінального провадження суд може застосувати до кривдника обмежувальні заходи, передбачені статтею 194 КПК України чи статтею 91-1 КК України?
ВПВС в ухвалі від 11.01.2023 у справі №531/352/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108654547 дійшла висновку про відсутність виключної правової проблеми, оскільки відсутні розходження з цих питань у відповідній судовій практиці, а тому ВС не позбавлений можливості самостійно усунути такі суперечності.
