Верховний Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, вказавши: предметом поставки за договором, укладеним між сторонами спору, є товар відповідно до ДК - 021:2015 - "Нафта і дистиляти"; код, категорія відповідно до ДК - ДК 021:2015 09130000-9, а не талони на паливо, як стверджує скаржник.
Суди встановили факт передання відповідачем саме талонів (скретч-карток бренду "Авіас"), а не палива. Відтак спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли через невиконання відповідачем як постачальником своїх договірних зобов`язань щодо поставки палива / обміну талонів на паливо.
Суди, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, встановили, що відповідач не виконав умови договору щодо передання позивачу палива за договором, тому дійшли висновку про виникнення у відповідача зобов`язання з повернення позивачу його вартості, яка була сплачена позивачем у розмірі 1 949 714,00 грн.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю; у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
У справі, яка розглядається, суди встановили невиконання відповідачем умови договору щодо передання позивачу палива за договором.
При цьому суди зазначили, що на виконання укладеного між сторонами договору відповідач 21.12.2023 передав позивачу талони (скретч-картки) бренду "АВІАС" на бензин А-95 та на дизельне паливо на загальну суму 1 949 714,00 грн. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на автозаправній станції.
Натомість суди встановили факт неможливості реалізації позивачем свого права отримати оплачене ним пальне на автозаправній станції, оскільки відповідач із порушенням умов договору не забезпечив наявності товару на своїй автозаправній станції.
Крім того, суди зазначили, що умовами договору не передбачено строк отримання позивачем палива на автозаправній станції за зазначеними талонами. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необґрунтованими є посилання відповідача на зміст пункту 3.1 договору, яким начебто встановлений строк на отримання палива, оскільки за змістом зазначеного пункту ним встановлено строк гарантії якості товару, що постачається (протягом одного року 365 днів), який не міг бути порушений позивачем, оскільки самого факту передачі палива не відбулося.
Постанова ВС КГС від 04 серпня 2026 року у cправі № 917/1661/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/138986390
