Верховний суд визначив критерії, за якими релігійна приналежність людини може бути підставою не притягати її до відповідальності за ухилення від мобілізації.
ККС ВС зазначив, що гарантоване ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право сповідувати свою релігію або переконання в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби не є абсолютним і може бути обмежене.
Судді дійшли висновку про те, що свобода віросповідання має зовнішній та внутрішній аспекти. Тому при відмові від служби з міркувань совісті, особа має не тільки підтвердити належність до релігійної організації, а й продемонструвати наявність у неї релігійних переконань.
Особа не підлягатиме відповідальності за ухилення від призову, якщо підтвердить:
- належність до діючих згідно з чинним законодавством релігійних організацій, віровчення яких забороняє користуватися зброєю;
- щирість переконання не тільки словами, а й послідовними діями.
У цій справі Верховний Суд узяв до уваги, що засуджений не належить до жодних релігійних організацій і проходив строкову службу у збройних силах, зокрема впродовж п'яти місяців після формування в нього, з його слів, заявлених релігійних переконань.
За таких обставин колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що засуджений не довів наявності в нього глибокого й непереборного конфлікту між зазначеними переконаннями і військовим обов’язком.
Номер справи: 344/12021/22
