Окрім оплачуваних відпусток, які є гарантією права на відпочинок, трудовим законодавством передбачені також відпустки без збереження заробітної плати, або як в народі кажуть - за свій рахунок.
Юридичний порадник для ВПО відповідає на найпоширеніші питання про відпустки “за свій рахунок”.
1. Чи в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати?
Ні. За загальним правилом все залежить від категорії, до якої відноситься працівник.
Так, відповідно до ст. 25 Закону “Про відпустки” так відпустка в обов'язковому порядку надається, зокрема:
- одинокій матері/батькові;
- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці;
- матері/батькові (в т.ч. прийомним)/опікуну/дідові/бабі - якщо дитина відповідно до медичного висновку потребує домашнього догляду;
- працівникам з інвалідністю;
- працівникам, які одружуються;
- працюючим пенсіонерам;
- працівникам, які вступають або навчаються
- сумісникам на час їх перебування у відпустці за основним місцем праці тощо.
Всім іншим працівникам відпустка “за свій рахунок” може надаватися за згодою роботодавця, проте під час воєнного стану діють окремі особливості, про які розкажемо у п. 3.
2. Чи сплачується ЄСВ за працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати?
Залежно від часу перебування в такій відпустці.
Так, якщо працівник знаходиться частину календарного місяця у відпустці без збереження зарплати і його дохід у вигляді заробітної плати за відпрацьований час НЕ перевищує розміру мінімальної заробітної плати (з 1 січня – 7 100 грн, з 1 квітня – 8 000 грн), то сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, та ставки єдиного внеску.
Якщо ж працівник знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати повний календарний місяць, ЄСВ НЕ нараховується, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.
3. Чи є якісь особливості надання відпусток “за свій рахунок” на час воєнного стану?
Так.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, тоді як в мирний час така відпустка НЕ може перевищувати 30 календарних днів на рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього ж Закону за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу ВПО, роботодавець в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але НЕ більше 90 календарних днів.
Водночас нагадуємо, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.