Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги на дії приватного виконавця
09 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 921/357/20 (ЄДРСРУ №114834805) досліджував питання щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги на дії приватного виконавця, а саме, витрат на професійну правничу допомогу.
Частина перша статті 45 ГПК України прямо визначає осіб, які є сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами.
Стаття 41 ГПК України («Склад учасників справи») визначає, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Частиною третьої статті 41 ГПК України також унормовано, що у справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 62 ГПК України встановлює склад інших учасників судового процесу. Так, частиною першою названої статті передбачено, що учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач спеціаліст.
Таким чином, приватний виконавець згідно з приписами статей 41, 45 ГПК України не є стороною в судовому процесі та не входить до складу як безпосередніх учасників справи позовного провадження, так і інших учасників судового процесу.
Отже, правовідносини в контексті застосування приписів статті 11 ГПК України не є подібними та в спірних правовідносинах має бути взята до уваги спеціальна правоздатність виконавця, яка, в тому числі, означає, що він здатен мати права й обов`язки у сфері суспільних відносин, пов`язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Виконавче провадження є окремо визначеною завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень, має окремий суб`єктний склад, обсяг прав та обов`язків учасників та регламентується спеціальними нормами законодавства, зокрема Законом України «Про виконавче провадження» (у тому числі, нормами щодо фінансування витрат виконавчого провадження їх складу, розподілу тощо), Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідними нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, у тому числі, й наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, який регламентує склад, види та розміри витрат виконавчого провадження тощо.
При цьому стаття 194 ГПК України визначає завданням розгляду справи по суті - розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Таким чином, стаття 129 ГПК України регламентує правила розподілу судових витрат, але виключно пов`язаних з розглядом справи. Водночас стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а, отже, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124,126,129, 130 ГПК України.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Верховний суд вважає, що приватний виконавець не є стороною, на користь якої ухвалене судове рішення у справі. Факт розгляду скарги по суті в порядку 344 ГПК України, як передумова для покладення витрат пов`язаних з розглядом скарги на заявника, теж відсутній.
Таким чином, розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у статті 344 ГПК України. Виконавець є учасником виконавчого провадження і має право на відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, у разі відмови в задоволенні скарги на його рішення, дії чи бездіяльність.
Водночас наявна й інша правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.07.2023 у справі № 921/171/17-г/16.
Оскільки колегія суддів у справі, що розглядається вважає, що розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у статті 344 ГПК України, а тому вважає за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування статті 130 ГПК України до спірних правовідносин, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зі справи № 921/171/17-г/16 шляхом його (висновку) конкретизації (уточнення).
ВИСНОВОК:
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики, Суд вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.07.2023 у справі № 921/171/17-г/16 шляхом конкретизації (уточнення тощо) та передати справу № 921/357/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
