В позовних вимогах пріоритетними й основними були вимоги про захист трудових прав на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП, тому не можна визнати, що спірні правовідносини не підсудні КАС у складі ВС і що до них має застосовуватися компетенція окружного адміністративного суду.
До таких висновків дійшла ВПВС у постанові від 12.10.2023 у справі № 990/156/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114685577 .
Від того, що позивач вимагає сплатити йому на підставі закону заборговану суму винагороди члена ВРП, не змінюється ані правове становище ВРП, ані його повноваження, обсяг владних функцій, ані правова природа взаємин, які склалися й існують між позивачем та відповідачем стосовно права на винагороду члена ВРП, яка за ст. 21 ЗУ № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» є не стільки платнею за виконання обов`язків члена ВРП, скільки гарантією діяльності останнього, сенс якої, серед іншого, вкотре дозволяє визначити, що вимоги позивача спрямовані насамперед на законність дій Ради в частині права позивача на винагороду члена Ради.
З огляду на предмет оскарження, зміст спірних правовідносин оскаржувана бездіяльність Ради є предметом судового контролю ВС як суду першої інстанції.
