Виявлення та демонтаж самочинних тимчасових споруд: позиція ВС

Дата: 31.08.2025 11:54

Верховний суд: повноваження органу місцевого самоврядування виявляти самочинні тимчасові споруди та проводити їх демонтаж

23 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/29476/24, адміністративне провадження № К/990/10606/25 (ЄДРСРУ № 128332265) досліджував питання щодо повноважень органу місцевого самоврядування виявляти самочинні тимчасові споруди та проводити їх демонтаж.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин (пункт 34), здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності (пункт 34-1).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР, належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Стаття 10 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» покладає на виконавчі органи місцевого самоврядування обов`язок здійснювати самоврядний контроль за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів (пункт 4 частини другої).

Пункт 1.3 розділу І Порядку розміщення тимчасових споруд, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244), передбачає, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Такі споруди можуть розміщуватися лише за наявності паспорта прив`язки (пункт 2.1 розділу ІІ Порядок № 244), при цьому у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу (пункт 2.29 розділу ІІ Порядок № 244).

Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (пункт 2.30 розділу ІІ Порядок № 244).

Самовільне встановлення ТС означає її розміщення без необхідних документів - паспорту прив`язки або іншої документації на розміщення ТС, виданої до набрання чинності Порядком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 607/4698/15-а та постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 580/8225/21.

Таким чином, виконавчі органи місцевого самоврядування забезпечують дотримання містобудівного законодавства, здійснюють самоврядний контроль за станом благоустрою та використанням земель комунальної власності, що включає моніторинг території для виявлення тимчасових споруд, які розміщені без відповідного паспорта прив`язки або з порушенням умов його дії, та вжиття заходів для усунення порушень.

Демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди є обов`язком органу місцевого самоврядування у разі відсутності паспорта прив`язки або порушення умов його дії відповідно до пункту 2.29 Порядку № 244.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що демонтаж самовільно розміщених ТС є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Демонтажу підлягають лише самочинно зведені ТС у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий.

Демонтаж споруд без дотримання чіткої правової процедури встановлення їх незаконного розміщення не узгоджується з конституційним принципом захисту права власності і мирного володіння майном, яке презюмується.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі N 522/10463/17.

Отже, слід наголосити, що не заперечуючи право органу місцевого самоврядування визначати правила розміщення тимчасових споруд та обов’язку забезпечувати дотримання благоустрою, Верховний Суд зазначив, що такий орган зобов’язаний також дотримуватися встановленої ним процедури проведення демонтажу, надавши особі можливості самостійно звільнити тимчасові споруди від матеріальних цінностей і перенести ці споруди в інше місце (Постанова Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, адміністративне провадження № К/9901/18291/21, ЄДРСРУ № 98187544).

ВИСНОВОК:

Міська рада є єдиним суб`єктом, відповідальним за контроль за благоустроєм та використанням земель комунальної власності територіальної громади, який відповідно до статей 26, 30 Закону № 280/97-ВР, статті 10 Закону № 2807-IV та Порядку № 244 має повноваження виявляти самовільні тимчасові споруди та організовувати їх демонтаж.