Про проходження ВЛК «обмежено придатними» громадянами, штрафи від ТЦК та відповідальність співробітників Центрів комплектування та військово-лікарських комісій, а також про гучні затримання вищого військового керівництва, розповіла ресурсу "ПОРАДИ ЮРИСТА" військовий юрист Центру правової допомоги, молодший лейтенант, офіцер запасу Зайцева Валерія Олексіївна.
До 5 лютого «обмежено придатні» повинні пройти ВЛК, а з 6 лютого порушників штрафуватимуть. Про це повідомляли в ТЦК але адвокати зазначили, що ТЦК зобов'язані були надсилати повістки з викликом для проходження ВЛК, тобто обов'язку самостійно з’являтись у громадян не було. Чи є вірогідність штрафування тих, хто не пройшов добровільно комісію і що каже закон?
Зайцева Валерія: Дійсно, громадяни, що мали статус «обмежено придатних» у разі отримання штрафів за не проходження повторного ВЛК, зможуть легко їх оскаржити, оскільки в законі написано, що особи з обмеженою придатністю підлягають повторному огляду протягом 9 місяців. У законі не написано, що особи, які мають такий статус, зобовʼязані пройти медогляд. А написано, що вони підлягають. Повторна ВЛК для «обмежено придатних» повинна бути організована самим ТЦК або військовою частиною, адже це стосується не лише військовозобовʼязаних, але й військовослужбовців, тобто має бути виклик повісткою.
Одночасно маємо повідомлення від законодавця, що повістки на ВЛК скоро громадяни отримають в Резерв+, що з одного боку, у разі неявки, буде підставою для складання адміністративного протоколу і відповідно накладення штрафу, а з іншого боку у статті 210-1 КУпАП чітко передбачено, що норма не застосовується, якщо Міноборони має відповідний доступ до державних баз даних і реєстрів. А вони мають такі доступи.
Наголошую, що після 6 лютого в Резерв+ у разі не проходження ВЛК засвітиться статус «порушення військового обліку» і це має насторожити осіб, що планують, наприклад, продовжувати бронювання, оскільки швидше за все у ньому буде відмовлено.
Минулого року в Україні значно збільшили штрафи за порушення мобілізаційного законодавства, зокрема за неоновлення військово-облікових даних. Штрафи складають від 17 до 25,5 тис грн. Однак, за відкритими даними близько 6 млн військовозобов’язаних так і не оновили свої дані і вже є відповідна судова практика в якій переважну більшість таких штрафів суди скасовують. У чому прогалини законодавства і чому посилення санкцій не дало очікуваного результату?
Зайцева Валерія: Досить легко оскаржити будь-що, що робиться в невідповідності до процедури, особливо це стосується адміністративних спорів. Працівники центрів комплектування самі ж нехтують багатьма нюансами які і стають в подальшому підставою для оскарження штрафу будь-яким хорошим адвокатом.
Законодавець очікував, що збільшення розміру штрафу призведе до покращення мобілізації, але нажаль, люди не знають, що буде далі після оновлення даних. Адже переважно оновили ті, хто має бронь або сто відсоткову відстрочку. Суспільству не пояснили, що армії насамперед потрібні представники військових спеціальностей, або ті, хто закінчив військову кафедру. Натомість суспільство бачило приклади вуличної мобілізації. Тому ми і отримали такі цифри.
Першочергова проблема полягає в тому, що громадяни хочуть щоб мобілізація проводилась законно, щоб працівники ТЦК не перевищували службових повноважень, щоб працівники ВЛК враховували всі діагнози та захворювання, не надаючи права здоровим отримати виключення з обліку і непридатність, а хворим повну придатність.
Це досить глобальне питання оскільки єдина підстава для «виходу з тіні» військовозобов’язаних це налагодження законодавства та відповідальності всіх рівнів, починаючи від призову по мобілізації і закінчуючи вже дійсною військовою службою та правами військовослужбовців.
Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроєкт №12093, згідно з яким військовозобов’язані, які ухиляються від мобілізації або оновлення даних, можуть сплатити лише 50% штрафу за порушення у разі визнання провини та у 10-денний термін з моменту винесення постанови. Чи підуть так звані «ухилянти» добровільно до ТЦК у разі вступу в дію цього закону і чи спонукає їх знижка на штраф «вийти із тіні»?
Зайцева Валерія: Дійсно, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг» не містить повної інформації щодо персональних даних значної кількості військовозобов’язаних громадян, що безумовно не сприяє процесам мобілізації у країні.
Ключова проблема, яку пропонується розв’язати, як зазначає законодавець – надати можливість військовозобов’язаним та призовникам самостійно звернутися до ТЦК для уточнення персональних даних, але тут постає логічне твердження, що цю можливість громадяни мали з першого дня війни, але за певних підстав ігнорують скористатись нею до сих пір.
Я вважаю, що в першу чергу ця можливість буде корисна тим хто бажає забронюватись на підприємстві і має відмову в цьому у зв’язку з не оновленням даних. Але тут також законодавцю необхідно забезпечити право громадян на відстрочку на період оформлення цього бронювання. Оскільки в інакшому випадку ми отримуємо знов таки замкнене коло: не заброньований тому, що немає оновлення даних - не оновлює дані тому, що мобілізують і не зможе забронюватись.
У ВР зареєстрований законопроект про відповідальність співробітників ТЦК за спроби мобілізації тих, хто їй не підлягає чи заброньований, а також співробітників ВЛК за «спроби видавати хворих за здорових». Як ви вважаєте, чи справедливо на ряду з відповідальністю громадян за ухилення від мобілізації, ввести відповідальність і співробітників ТЦК та ВЛК за порушення ними прав громадян і як це може вплинути на ефективність мобілізаційних заходів?
Зайцева Валерія: Не має так бути, що громадяни мають відповідальність за порушення правил військового обліку, а співробітники ТЦК і ВЛК за перевищення повноважень, незаконну мобілізацію, підробку документів чи будь-які інші порушення закону не мають.
Звісно, вже є випадки притягнення до адміністративної відповідальності працівників центрів комплектування за перевищення службових повноважень або за так звану «бусифікацію» громадян і це досить болючі питання, я думаю, в кожному регіоні.
Наприклад, у себе в Черкаській області ми часто зіштовхуємось з перешкоджанням працівників ТЦК адвокатській діяльності, коли справа стосується, наприклад, адвокатського супроводу клієнта до ТЦК і тут не працює ані виклик поліції ані скарга слідчому судді.
На законодавчому рівні запровадження такої відповідальності значно відстояло б права громадян, але в той же час, звісно, значно знизило б виконання мобілізаційного плану, як раніше, за рахунок мобілізації заброньованих, або тих, хто має підстави на відстрочку.
Особливо це стосується спроб видати хворих за здорових, коли мобілізують особу з порушеннями життєво важливих функцій організму, що в зоні ведення бойових дій та в умовах підвищенної фізичної активності ускладнюються, і натомість замість здійснення супротиву ворогу здорові військовослужбовці ще й мають клопіт з надання медичної допомоги даним громадянам, що знову ж таки впливає на загальну боєздатність війська.
Мобілізація покликана забезпечити потреби війська в фізичній силі, саме таки здоровими чоловіками. Якісний контроль над рішеннями ВЛК, що частково полягатиме і в відповідальності посадових осіб, зможе покращити ситуацію і з мобілізацією в цілому і з реакцією громадян на працівників центрів комплектування, яка на даний час більш негативна та асоціюється з ігноруванням прав та свобод громадян.
В Україні відбулась низка гучних затримань серед вищого керівництва військових підрозділів. Зокрема звинувачення пред’явлено двом генералам і полковнику у недбалому ставленні до служби, що призвело до захоплення частини Харківщини у 2024 році. Крім того підозри отримали деякі командири за масові випадки СЗЧ у їх частинах. На ваш погляд, чи будуть такі справи ефективними, загалом для обороноздатності країни чи навпаки дадуть негативний ефект і які потрібно зробити кроки для поліпшення ситуації у війську, зокрема в плані дисципліни.
Зайцева Валерія: Важливо, щоб люди відчували, що статус чи будь-які ранги та нагороди не скасовують верховенства права. Справедливість в воєнних справах також має бути і полягати в тому, що відповідальність несуть всі, починаючи від рядових солдатів, закінчуючи генералами.
Як офіцер, чудово розумію, що в такій ситуації можна поставити під сумнів більшість рішень командування, особливо коли йдеться про бойових офіцерів. Війна — це смерті, поранення, втрати та накази, наслідки яких можуть бути складними і непередбачуваними. І все це, за певних обставин, можна підвести під юридичні норми. Філософствувати на цю тему можна дуже довго, починаючи з питання, чи можуть адекватно цивільні суди розглядати питання щодо діючих військовослужбовців (замість колишніх військових судів), закінчуючи тим, чи не приречена влада, яка ще в діючих умовах воєнного стану та бойових дій вже починає судилища над командуванням, тобто над своїми ж військовими, які по суті в певні моменти встановлювали межу життя та смерті для себе та свого особового складу.
Наші військовослужбовці – основа обороноздатності держави і подібного роду звинувачення здатні призвести до дискредитації Збройних Сил України, загрожуючи єдності українського народу та обороноздатності держави.
Демонстративне ув'язнення офіцерів і генералів, які мають державні нагороди за участь у відсічі збройної агресії, встановлення щодо них надмірної суми застави в очах суспільства де-факто ставить знак рівності між особливо небезпечними злочинцями та людьми, які зі зброєю в руках захищали незалежність України.
Поліпшення ж ситуації, особливо щодо дисципліни у війську, яка є запорукою боєздатності військових підрозділів, полягає в першу чергу в зміні законодавчого орієнтиру. Підписаний Президентом закон № 8271 спрямований на покращення стану військової дисципліни та правопорядку під час несення військової служби, підвищення бойової готовності військових частин та їх спроможності виконувати визначені завдання.
В доповнення до попереднього питання цікавить ваша думка з наступного – командирів звинувачують у недбалому ставленні до служби, невиконанні обов’язків щодо оборони на відповідному напрямку, солдатів у свою чергу нерідко звинувачують у невиконанні наказів командирів, а також СЗЧ. Відомо, що є відповідальність за невиконання наказів, а також є таке право, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Як військовому розібратись де тут межа адже це питання зачасту є питанням життя та смерті людини на війні.
Зайцева Валерія: Частиною 3 статті 41 КК України встановлено, що особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження не підлягає кримінальній відповідальності. Але ж ми маємо також юридичне поняття, якого бояться всі військові, таке як «непокора». За подібні злочини передбачається жорстоке покарання. Проте, існують випадки, коли військовий, незгодний із наказом командира, може не виконувати його або, навіть, зумовити покарання для того, хто віддає такий наказ.
Оцінити незаконність наказу в кожному конкретному випадку може бути доволі складно в силу різних обставин, особливо в бойових умовах. Тому важливо розуміти, що сама по собі ваша незгода з наказом, його доцільністю та ефективністю ще не означає, що такий наказ є дійсно незаконним. А часто військовослужбовці, не до кінця визначивши законність наказу, пишуть письмові чи подають усні відмови від виконання наказу або розпорядження одразу забезпечивши собі склад злочину по ст.402 ККУ.
Злочинність наказу повинна бути явною, тобто такою, що є очевидною, як для того, хто віддає цей наказ, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб (наприклад, здійснювати насильство над мирним населенням у зоні бойових дій, здійснювати грабіж, мародерство, страчувати чи катувати військовополонених чи побратимів тощо).
Незаконним законодавчо вважається такий наказ, який: відданий особою в неналежному порядку та не в межах її повноважень, за змістом суперечить законодавству, пов’язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Я рекомендую за можливості подавати рапорти про уточнення наказу, який не повинен містити категоричного твердження про відмову виконати наказ. У ньому слід викласти обставини, які, на вашу думку, свідчать про незаконність наказу. Якщо навіть після уточнення командир (начальник) вимагає від військового виконання такого наказу — варто підготувати письмову скаргу з обґрунтуванням незаконності наказу та подати таку скаргу до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку або на гарячу лінію Міноборпони.
За відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству відповідальність несе командир (начальник). Невиконання явно злочинного наказу не є непокорою (ст. 402 Кримінального кодексу України) чи невиконанням наказу (ст. 403 Кримінального кодексу України), відтак військовослужбовець не підлягаєте кримінальній відповідальності за відмову виконати явно злочинний наказ.
У разі ж виконання явно злочинного наказу військовий підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Однак він може бути звільнений від відповідальності, якщо з якихось причин не усвідомлював і не міг усвідомлювати явну злочинність наказу.
