Рішення ВС у справі № 1/Б-294(921/209/24) від 10.02.2025 https://t1p.de/20zpg
Стягувач звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про зняття арешту з коштів боржника, зазначаючи про неправильне застосування виконавцем норм частини ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні цієї скарги і зробили висновок про правомірність відповідної постанови виконавця, оскільки відносно боржника здійснюється судова процедура санації.
КГС ВС погодився з таким висновком попередніх судових інстанцій і зазначив, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами Закону про банкрутство, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на майно боржника.
Так, законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій без згоди господарського суду на виконання судових рішень у випадку судової санації. Тобто виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство.
Отже, на переконання ВС, відсутність згоди господарського суду на звернення стягнення виконавцем на майно боржника, відносно якого здійснюється процедура санації, свідчить про неможливість (заборону) такого стягнення в силу закону, що, у свою чергу, є підставою для зняття виконавцем арешту з майна боржника у порядку вимог п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
