Рішення ВС у справі № 229/207/24 від 10.02.2025 https://t1p.de/2debw
У касаційній скарзі прокурор вказав, що апеляційний суд, застосовуючи ст.80 КК України, залишив поза увагою те, що відсутні рішення суду, постановлені в порядку ст.ст.537,539 КПК України, про звільнення засудженого від відбування покарання, призначеного попереднім вироком суду, а також відомості про відбуття вказаного покарання.
ККС ВС відхилив ці доводи прокурора, зазначивши, що закінчення встановлених у ч.ч.1, 2 ст.80 КК України строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому цим вироком покарання, з урахуванням ч.ч.3,4 цієї статті.
Покарання, строк давності виконання якого сплив відповідно до ст.80 КК України, не може бути приєднано до покарання, призначеного за новим вироком, при вирішенні питання про призначення покарання за сукупністю вироків згідно ст.71 КК України.
Суд у конкретному кримінальному провадженні може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, за наявності для цього підстав, передбачених ст.80 КК України, не лише в порядку ст.ст.537,539 КПК України, а й за наслідками розгляду справи, про що має бути зазначено в резолютивній частині рішення.
При цьому відсутність у матеріалах конкретного кримінального провадження даних про те, що особа була звільнена судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку в порядку ст.ст.537,539 КПК України або відбула це покарання, не може розцінюватись як ухилення цією особою від відбування покарання.
