У Львівській області чоловіка було визнано медичною комісією придатним до військової служби і він отримав повістку на відправку до Збройних сил України та про необхідність з'явитися для подальшого направлення до відповідної військової частини.
Водночас, він не маючи передбачених ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав непридатності для несення служби, отримавши повістку на відправку до військової частини, не прибув без поважних причин за вказаною адресою.
При цьому про причини неявки у визначену дату та час він не повідомив.
Допитаний під час судового розгляду чоловік частково визнав свою вину та пояснив, що дії працівників ВЛК були неправомірними - зазначивши, що пройшов лікарську комісію, однак його скарги на здоров`я вони не приймали до уваги.
Також він визнав, що отримав розпорядження та не з`явився за викликом оскільки він є віруюча людина, і не бажає тримати зброю в руках - цього забороняє його церква та релігія. Чоловік стверджував, що має право на альтернативну (невійськову) службу.
Він попросив, врахувати вказані обставини при прийнятті рішення судом.
Як зазначається у вироку суду, незважаючи на те, що обвинувачений свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена зібраними в ході досудового слідства доказами, що були предметом аналізу під час судового розгляду.
Відомостей та звернень від вказаного військовозобов`язаного про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації та/або документів, що підтверджують факт того, що він не підлягає мобілізації, надано не було. Інформації, щодо оскарження військово-лікарської комісії немає. Відомостей, які підтверджують факт неможливості з об`єктивних причин проходження таким військовослужбовцем військової служби не має.
Пояснення обвинуваченого щодо неможливості проходження ним військової служби у зв`язку із його релігійними переконаннями не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому суд критично оцінює показання обвинуваченого у цій частині та вважає, що таким чином він прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією статті обвинувачення.
Чоловіка було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду.
