Рішення ВС у справі № 544/1116/22 від 26.03.2025 https://t1p.de/kdel4
КЦС досліджував питання, чи можна визнати фраудаторними договори купівлі-продажу за позовом спадкоємиці продавця, яка надала останньому згоду на відчуження майна та стверджує, що вказані договори укладені з метою уникнути витребування цього майна іншою особою.
ВС надав заперечну відповідь на спірне питання вказавши, що позов сторони договору про визнання його недійсним як такого, що укладений із метою уникнення звернення стягнення на майно, не можна задовольнити, оскільки такий позов спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.
Конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) спрямована на захист прав та інтересів кредитора, на шкоду якому вчинений правочин. Цю конструкцію під час позаконкурсного оспорювання правочину не можна застосувати тоді, коли особа сама вчинила відповідний правочин для уникнення чи унеможливлення виконання її обов'язку (сплатити кошти, повернути майно, відшкодувати збитки тощо), зокрема на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а згодом вона (чи її правонаступник) намагається оспорити такий правочин на тій підставі, що він був фраудаторним. Таке оспорення суперечить конструкції фраудаторного правочину та за змістом є зловживанням правом.
Відтак, кредитором, на шкоду якому вчинений фраудаторний правочин, не може бути сторона оспорюваного договору або її правонаступник, зокрема спадкоємець. Тому така сторона чи її правонаступник не може вимагати визнання договору недійсним як фраудаторного.
