Чинне законодавство про працю не встановлює заборон для працівника, який уклав трудовий договір про роботу на умовах сумісництва, виконувати обов’язки за іншою вакантною посадою в межах раніше укладеного трудового договору. Отже, у разі виробничої необхідності, а також якщо запровадження суміщення для працівника який виконує роботу за укладеним договором про сумісництво є економічно доцільним і не приведе до погіршення якості роботи та виконуваних завдань, надання суміснику в його робочий час виконувати додаткову роботу за суміщенням, тобто запровадити суміщення в межах роботи за сумісництвом можливо.
Нагадуємо умови роботи за сумісництвом та в порядку суміщення професій (посад) є абсолютно різними.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП України).
Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи. Розміри доплат за суміщення професій (посад) встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП України).
Основною умовою, за якою може бути встановлена доплата за суміщення професій (посад), є наявність вакантної посади у штатному розписі закладу (установи). За відсутності вакансії суміщення неможливо й встановити доплату за суміщення професій (посад) неможливо, оскільки немає ні відповідних тарифних ставок і окладів, ні економії, розрахованої за цими ставками.
