Особливості робочого часу домашніх працівників визначенні ст. 173-5 Кодексу законів про працю України.
Положенням ч. 1 ст. 173-5 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) зазначено, що на домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, передбачені цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
З метою профілактики та запобігання професійним захворюванням та виробничому травматизму, який може бути викликаний погіршенням стану здоров’я працівників, роботодавець має забезпечити проведення для них медичних оглядів (ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII).
Психосоціальні ризики – це будь-які ризики, пов’язані з небезпеками, що виникають у процесі організації роботи внаслідок соціальних факторів та аспектів робочого середовища й можуть завдати психологічної, соціальної чи фізичної шкоди.
Фактори психосоціальних ризиків – це аспекти планування або управління роботою, які збільшують ризик несприятливого впливу, що призводить до стресу, пов’язаного з роботою, посилення стресу, не пов’язаного з роботою, або впливає на здоров’я та добробут окремих працівників.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.12.2023 № 3494-IX (набув чинності 24.12.2023) внесено чимало змін до Закону України «Про відпустки» та Кодексу законів про працю України стосовно відпусток, в тому числі щодо компенсації невикористаних відпусток мобілізованим працівникам.
Питання:
Менеджера з реклами приватного підприємства направлено у відрядження у його вихідний день для прийняття участі у міжнародній виставці. Чи в обов’язковому порядку після його повернення надавати працівникові інший день відпочинку чи достатньо тільки оплатити цей день?
Так, відповідно до ч. 3 ст. 60-1 КЗпП України, у разі запровадження надомної роботи, робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.
Законодавство про працю чітко розрізняє звільнення з ініціативи роботодавця та звільнення з ініціативи працівника.
За мирних часів, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України, не допускалось звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.
Чи має право працівник державного закладу післядипломної освіти викладати предмет у комунальному закладі загальної середньої освіти впродовж основного робочого часу, чи така робота вважається сумісництвом?
Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець – це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Ст. 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Кожен громадянин України має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору, який є базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Трудові відносини з працівником починаються з прийняття його на роботу та оформлення трудового договору.
