Посередництво у сфері працевлаштування є важливою складовою ринку праці, оскільки воно забезпечує ефективне працевлаштування громадян та допомагає роботодавцям знаходити потрібних фахівців.
Такі посередники, як кадрові агентства, рекрутингові компанії чи біржі праці, виконують роль сполучної ланки між шукачами роботи та підприємствами, підбираючи оптимальні варіанти для обох сторін.
В Україні діяльність у цій сфері регулюється Законом України «Про зайнятість населення». Стаття 36 закону визначає, що послуги з посередництва включають:
- пошук роботи та допомогу у працевлаштуванні громадян;
- підбір працівників за замовленнями роботодавців (у тому числі іноземних) на підставі укладених договорів чи контрактів.
Згідно з частиною 1 статті 1 цього ж закону, надавати посередницькі послуги у працевлаштуванні в Україні та/або за кордоном мають право юридичні особи будь-якої форми власності чи організаційно-правової форми, а також фізичні особи-підприємці.
До основних посередників у працевлаштуванні належать:
- Державна служба зайнятості – орган, що сприяє працевлаштуванню безробітних, надає консультації та організовує навчальні програми;
- Приватні кадрові агентства – компанії, які підбирають персонал відповідно до вимог роботодавців;
- Рекрутингові компанії – організації, що спеціалізуються на пошуку менеджерів середньої та вищої ланки;
- Аутсорсингові та аутстафінгові агентства – структури, які надають компаніям працівників для тимчасового виконання певних завдань.
Перелік суб’єктів господарювання, які здійснюють посередництво у працевлаштуванні або наймають працівників для подальшої роботи в інших компаніях в Україні, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади у сфері зайнятості та трудової міграції. Цей порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2013 р. № 400.
Послуги посередників мають переваги як для працівників, так і для роботодавців. Для шукачів роботи – це швидкий доступ до вакансій, професійні консультації, можливість знайти роботу за кордоном чи у відомих компаніях. Для роботодавців – зменшення витрат на пошук персоналу, економія часу та доступ до бази перевірених кандидатів.
Водночас стаття 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає відповідальність посадових осіб органів влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств та ФОПів за порушення норм законодавства у цій сфері.
