У ряді постанов ВС, зокрема у складі колегії суддів КАС від 28.04.23 у справі № 904/272/22, зроблено висновок, що «ключовим для оцінки правомірності дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи ненадсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення; якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Крім цього, Суд ураховує, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення».
Водночас у інших постановах ВС зазначав, що доставка судових рішень і процесуальних документів електронним листом на особисту електронну пошту не свідчить про вручення копії судового рішення, а також про належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в суді. Надсилання будь-яких документів у справах виключно в електронній формі на офіційні електронні адреси стосується лише осіб, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Ураховуючи зазначені висновки ВС у складі різних судових юрисдикцій, які за подібних фактичних обставин є різними, ВПВС постановила 11.10.2023 ухвалу про прийняття справи № 454/1883/22 до свого розгляду https://reyestr.court.gov.ua/Review/114158847.
