Постановою від 27 травня 2026 року у справі № 446/407/24 ККС ВС виправдав особу засуджену за ухилення від призову за мобілізацією.
Вироком Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, обвинувачений, будучи військовозобов`язаним відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також відповідно до довідки за результатами медичного огляду придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, 13.02.2024, в обідній час доби, діючи з прямим умислом, тобто завідомо знаючи про висновок військово-лікарської комісії про придатність його до військової служби, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та, бажаючи ухилитися від призову за мобілізацією, на особливий період, без поважних причин відмовився отримувати повістку про для проходження військової служби за мобілізацією та відправки до військової частини.
Будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, обвинувачений, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, будучи обізнаним про дату та час для відправки, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, 13.02.2024 на 18 год не прибув до військової частини, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороною захисту під час судового розгляду послідовно ставилось під сумнів дотримання встановленого законом порядку проведення щодо обивнуваченого військово-лікарської комісії та відповідно допустимість відповідних документів ВЛК, як доказів у справі.
Із показань обвинуваченого у місцевому суді слідує, що останній заперечив свою винуватість, при цьому зазначив, що при здійсненні медичного огляду всіх лікарів не пройшов, а саме офтальмолога і психіатра, при цьому голова ВЛК розписалася за відсутніх лікарів. Він відмовився від отримання повістки та призову на військову службу, оскільки не пройшов ВЛК у встановленому законом порядку.
Крім того, у судових засіданнях в якості свідків були допитані лікар-психіатр та лікар-офтальмолог , які повідомили, що не проводили медичний огляд обвинуваченого, не виконували підписів у картці медичного огляду та не ставили печатки. Крім того,в ході судового розгляду голова ВЛК вказала, що обвинувачений пройшов усіх лікарів, окрім лікарів психіатра і офтальмолога, та підтвердила внесення нею записів у картці медичного огляду та підпису замість лікаря офтальмолога, а також припускає, що підпис замість лікаря психіарта здійснила медсестра. Таким чином, у матеріалах провадження наявні об`єктивні дані, що вказують на не дотримання встановленої процедури медичного огляду.
Разом із тим, суди попередніх інстанцій, визнаючи доведеним факт придатності обвинуваченого до військової служби, не надали належної оцінки зазначеним доводам сторони захисту та фактично залишили поза увагою питання допустимості документів ВЛК.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в збройних силах України», процес мобілізації має чітко визначену послідовність юридично значимих дій.
Встановлення придатності військовозобов`язаного до військової служби шляхом належно проведеної ВЛК є обов`язковою передумовою подальших дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, пов`язаних із врученням повістки та організацією відправлення особи до військової частини.
Вказане має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Таким чином, у межах даного кримінального провадження встановлено, що обсяг медичного огляду обвинуваченого був неправомірно звужений, а оформлення результатів військово-лікарської комісії здійснено з порушенням встановленої процедури.
Разом із тим, суди попередніх інстанцій, встановивши обставини фактичного не проходження обвинуваченого частини обов`язкових лікарів та недостовірності окремих записів у документах ВЛК, тобто не проходження останнім медичного огляду в повному обсязі, дійшли висновку про законність притягнення особи до кримінальної відповідальності лише з тих підстав, що висновок ВЛК формально існував та не був окремо скасований.
Колегія суддів ККС ВС не може погодитися з таким підходом.
Розглядаючи кримінальне провадження, суди зобов`язані самостійно надати оцінку належності, допустимості та достовірності доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, у тому числі й документам ВЛК, незалежно від того, чи були вони оскаржені в окремому адміністративному порядку.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що картка медичного огляду обвинуваченого від 13 лютого 2024 року та довідка про результати ВЛК № 20/12 не можуть визнаватися належними та допустимими доказами, оскільки їх зміст не підтверджує проходження засудженим передбаченого законом медичного огляду, що беззаперечно встановлено під судового розгляду.
Таким чином, Суд доходить висновку, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлення у визначеному законом порядку придатності обвинуваченого до військової служби, а відтак і наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність у діях засудженого складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року щодо особи скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Звільнено особу, з-під варти з установи виконання покарань.
