10.09.2024 ККС ВС
Відсутність даних щодо ідентифікації особи на відеозаписах як підстава для недопустимості та неналежності доказів
23. Сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не було доведено, що на відео- та аудіозаписах, на яких було зафіксовано події, дотичні до обвинувачення, не було ідентифіковано засудженого.
24. Суд нагадує, що відповідно до статті 433 КПК вирішення питання достовірності доказів і їх достатності для встановлення факту, на доведення якого вони надані, є перш все задачею судів попередніх інстанцій.
25. Ознайомившись зі спірним відеозаписом, Суд переконався, що він має достатню якість та тривалість, щоб дати суду можливість у сукупності з іншими встановленими обставинами ідентифікувати осіб, які зафіксовані на записах, зокрема, й засудженого.
26. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо достовірності цього доказу і його значення для встановлення фактичних обставин справи, а тому відхиляє цей довід касаційної скарги.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121626665
25.03.2021 ККС ВС
Про недопустимість АК через невстановлення особи співрозмовника
Що стосується доводів адвоката ОСОБА_7 про недопустимість як доказу протоколу негласної слідчої (розшукової) дії від 21 березня 2016 року, а саме аудіоконтролю ОСОБА_11 , з тих підстав, що не було встановлено особу іншого співрозмовника, то вони не ґрунтуються на законі.
Стаття 87 КПК України чітко визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного орушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Суд касаційної інстанції наголошує, що правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови прокурора та ухвали слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій , у них зазначається уся наявна інформація, одержана в установленому законом порядку, що потребує перевірки. Тобто, саме з цих процесуальних документів суд може дійти висновку, чи були у органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення таких заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні.
Із матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2016 року надано дозвіл на проведення НСРД - аудіо,-відеоконтроль особи ОСОБА_11 . На виконання цієї ухвали, розмову ОСОБА_11 із невстановленою особою, зафіксовано на оптичний диск, складено відповідний протокол, що в подальшому разом із документам, які стали правовою підставою для НСРД, досліджено в судовому засіданні. Тобто аудіоконтроль був встановлений виключно щодо підозрюваного ОСОБА_11 , НСРД проведено у законний спосіб. Тому факт не встановлення особи іншого співрозмовника жодним чином не впливає на допустимість протоколу НСРД як доказу.
https://reyestr.court.gov.ua/review/95946573
28.01.2021 ККС ВС
Про недопустимість запису телефонної розмови на диктофон мобільного телефону через недоведеність автентичності голосу
Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу запису телефонної розмови, зробленого на диктофон мобільного телефону ОСОБА_6 , оскільки стороною обвинувачення не було доведено автентичності голосу засудженого, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового озгляду в суді першої інстанції було відтворено запис телефонної розмови, зробленої на диктофон мобільного телефону ОСОБА_6 , який він добровільно видав після його затримання. Разом з тим у ході дослідження вказаного доказу місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 під час розмови зі свідком ОСОБА_17 повідомив, що саме він вбив потерпілу ОСОБА_9 . При цьому сама свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні підтвердила обставини телефонної розмови з ОСОБА_6 і її зміст.
Відповідно до вироку місцевий суд, врахувавши вказані обставини, дійшов висновку, що досліджений доказ згідно з нормами ст. 86 КПК України є законним та допустимим з урахуванням того, що ОСОБА_6 не заперечував, що виданий ним телефон належить саме йому і він особисто використовував програму для запису телефонної розмови на диктофон.
Разом з тим місцевий суд спростував доводи сторони захисту щодо автентичності голосу ОСОБА_6 на аудіозаписі, посилаючись на те, що клопотання про призначення та проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова, стороною захисту заявлено не було. Телефон, на який зроблено запис, належить засудженому, а свідок ОСОБА_17 підтвердила факт телефонної розмови з ОСОБА_6 , під час якої останній особисто повідомив їй, що вбив потерпілу. При цьому підстав, які б вказували на неналежність цього запису як доказу, судом першої інстанції не встановлено. З позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
https://reyestr.court.gov.ua/review/94553286
Наведено лише декілька правових позицій з цієї категорії
Категорія: «Недопустимість НСРД аудіо-відео контроль особи через невстановлення автентичності особи за голосом / за матеріалами відеозапису» у ст. 260 КПК
Цікавими у цій тематиці також є наступні категорії (у ст. 260 КПК):
1. Недопустимість НСРД АК ВК особи через відсутність додатків
2. Недопустимість НСРД АК ВК особи через невстановлення автентичності голосу
3. Недопустимість НСРД АК ВК особи через невстановлення автентичності особи за матеріалами відео
4. Недопустимість НСРД АК ВК через проведення без ухвали
5. Недопустимість НСРД через незазначення технічних характеристик обладнання
6. Розмежування АК ВК та контроль за вчиненням злочину
7. АК ВК в ІТТ
8. АК ВК з одночасним допитом особи як порушення права на захист
9. Ухвала НСРД АК ВК
10. АК ВК та контроль за вчиненням в єдиному протоколі НСРД
11. Вибірковість АК ВК як ознака провокації.
