Відповідь на це питання здавалась би очевидною, та головне в цьому, на мій погляд, — питання достовірності матеріалів НСРД.
До обвинувального вироку суду у кримінальному процесі, де кожний доказ, окрім іншого, перевіряється на таку властивість, як ДОСТОВІРНІСТЬ, достовірність кожного доказу є недоведеною, особливо якщо хтось вказує на недостовірність матеріалів НСРД. Відповідно постає питання: чи може теоретично ВРП перевіряти докази на достовірність, чи може призначати експертизи тощо? Зрозуміло, що ні!
ВРП:
• не є кримінальним судом
• не проводить повноцінного дослідження доказів за правилами КПК
• не має процесуальних механізмів перевірки автентичності записів
• не забезпечує того рівня змагальності, який існує в кримінальному процесі
Фактично ВРП у дисциплінарному процесі встановлює вину чи невинуватість судді у вчиненні дисциплінарного проступку. Відповідно до ст. 62 Конституції України, «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Якщо матеріали НСРД:
• не перевірені в суді
• заперечуються стороною
• викликають сумніви щодо автентичності або повноти,
вони не можуть бути покладені в основу висновку про вину — навіть у дисциплінарному процесі.
Інакше ми отримуємо небезпечну підміну:
замість кримінального суду — дисциплінарний орган,
замість перевірених доказів — неперевірені записи,
замість доведеної вини — припущення.
Між іншим, кожен практикуючий адвокат зможе навести приклади, коли у кримінальному процесі було встановлено, що сторона обвинувачення (яка, зрозуміло, і проводила НСРД) вдалась до підробки (спотворення) відповідних доказів.
І саме тому використання матеріалів НСРД без обвинувального вироку — це не просто процесуальна помилка. Це — питання принципу.
Бо в такому випадку:
• презумпція невинуватості перетворюється на формальність
• стандарти доказування розмиваються
• дисциплінарний процес починає підміняти кримінальний
І це вже проблема не окремої справи. Це — проблема системи.
