Правова позиція ЄСПЛ у справі «EKIMDZHIEV AND OTHERS v. BULGARIA» від 11.01.2022, заява № 70078/12 https://cutt.ly/DZCj6it
Заявники в цій справі – двоє адвокатів та дві неурядові організації, що з ними пов’язані, скаржилися, що характер їхньої діяльності піддає їх ризикові таємного спостереження з боку органів влади на підставі відповідного законодавства. Заявники не стверджували, що вони фактично перебували під таємним спостереженням.
Розглядаючи скаргу, Суд, серед іншого, надав оцінку спостереженню у контексті його впливу на адвокатську таємницю.
Таємна система стеження повинна містити ефективні гарантії – особливо механізми перевірки та нагляду – які захищають від властивого їй ризику зловживань та обмежують втручання, яке така система тягне за собою, у права, захищені ст.8 Конвенції, на те, що є «необхідним у демократичному суспільстві».
Суд зазначив, що розпорядження Генерального прокурора про надання інструкцій щодо таємного спостереження за адвокатами є внутрішнім актом, і сумнівно, що його можна розглядати як «закон» для цілей п.2 ст.8 Конвенції. Крім того, це розпорядження не містить достатніх гарантій щодо матеріалів, отриманих у результаті випадково перехопленого спілкування між адвокатом і клієнтом. Його єдине положення, яке стосується цього питання, просто говорить, що якщо органи влади перехоплюють розмову адвоката з клієнтом або іншим адвокатом, і ця розмова стосується захисту клієнта, вони не повинні готувати доказовий матеріал на його основі, якщо спостереження не виявить, що адвокат сам бере участь у злочинній діяльності. Це залишає відкритим питання про те, як саме мають бути знищені будь-які такі матеріали перехоплення. Акт також не охоплює всі види комунікацій між адвокатом і клієнтом.
Отже, Суд встановив відсутність законодавчих положень, які б з належним ступенем точності вказували на долю інформації, отриманої в результаті таємного спостереження, яка могла б вплинути на матеріали, на які поширюється адвокатська таємниця.
Відповідно було порушення ст. 8 Конвенції.
