Після визнання судом недійсним договору, відповідно до якого спірне нежитлове приміщення перебувало у власності відчужувача , останній, маючи намір перешкодити реалізації правосуддя та поверненню на підставі чинного рішення суду майна законному власнику (територіальній громаді), відчужив це майно особі, яка теж діяла недобросовісно, оскільки придбала нежитлове приміщення, маючи можливість переконатися, що продавець повинен був цей об`єкт повернути власникові.
Надаючи оцінку добросовісності набуття майна ВПВС у постанові від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/114904864 зазначила, що підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.
Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.
ВПВС врахувала, що інформація про спірне нежитлове приміщення (тернопільський «Палац кіно») містилася у відкритому доступі і численних публікаціях, які стосуються не тільки історії, але й судових спорів з приводу належності такого приміщення до комунальної власності.
Враховуючи наведене ВПВС дійшла висновку, що витребування нежитлового приміщення у кінцевого набувача, добросовісність набуття спірної нерухомості яким за обставин цієї справи спростована, відповідатиме принципам справедливості та розумності.
