ВПВС у постанові від 26.07.2023 у справі № 552/16890/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516544 щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення зазначила наступне.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 13.01.2004 №5, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.
До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 вказаної Інструкції, згідно з п. 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Ураховуючи те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону № 108/95-ВР, суди правильно встановили, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.
