Позивач заявив дві вимоги: визнати незаконною відмову у відшкодуванні шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади голови РДА у кримінальному провадженні; зобов`язати відповідача винести постанову про відшкодування втраченого ним заробітку за час відсторонення від посади.
ВПВС у постанові від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516535 зазначила, що за змістом правовідносин спір є цивільним. Але вимога про визнання незаконною відмови відповідача у відшкодуванні позивачу шкоди не може бути предметом судового розгляду. Тоді як другу вимогу суд має інтерпретувати згідно з метою позивача.
Те, що позивач вказав відповідачем у справі про відшкодування завданої державою шкоди її конкретний орган - Офіс Генерального прокурора - не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності за завдану шкоду є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у деліктних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів як можливого завдавача шкоди, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції.
Останні він реалізував тоді, коли закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу злочину. Наступні намагання позивача отримати відповідне відшкодування шкоди з Державного бюджету України не пов`язані з виконанням органами держави публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
ВПВС вважає помилковим висновок судів про можливість розгляду у судовому порядку вимоги про визнання незаконною відмови відповідача у відшкодуванні позивачеві шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади у кримінальному провадженні. Тому у частині зазначеної вимоги судові рішення було скасовано, а провадження у справі закрито.
ВПВС відступила від висновку, який сформулював ВС у постанові від 28.12.2019 у справі № 460/357/19.
